«Карателі?» Значить, є за що карати!
Сонце повільно сховалося за похмурий терикон, і довкола відразу помітно посіріло й потемніло. Та всі присутні на терміновому зібранні й без того були кольору подовжніх смуг на своїх тілах. Тобто аж чорними від горя і жалоби. Траурний настрій польових командирів та інших лідерів колорадських жуків зрозуміти можна. Частину захопленого й контрольованого ними картопляного поля вони вигризли вже майже повністю. Он довкола тільки сухі й пожовтілі цурпалки стирчать замість донедавна свіжих, зелених і розкішних кущів картоплі, помідорів, баклажанів тощо. Зголоднівши, вже не перебираючи харчами, пожерли навіть листя буряків та гарбузів, але закінчилися й ці невибагливі резерви. І тепер їх дуже дратувало, що зовсім неподалік зеленіє апетитна плантація картоплі, але її господарі виявилися непоступливими і навіть близько не підпускали напівголодних шкідників-листоїдів.
– Карателі зовсім розперезалися! – обурено висловив спільну думку ватажок шкідницької орди Зах. – Нас безжально знищують, ніби так і треба! Куди дивиться міжнародний ето… етно… ентомолог… Коротше, треба кликати на поміч весь світ! Бо такими темпами ці варвари геть загублять всю нашу доблесну попу… популярніс… Ну, я хотів сказати, нашу популяцію!
– Жах! – аж здригнувся ще один лідер листоїдного угрупування Пуш. – Картоплисти борються із нами всіма можливими й неможними засобами. Жорстоко збирають нас руками і потім чавлять чи спалюють! Безжально чвиркають на нас токсичними настоями нікотину, полину чи меленого перцю! Нацьковують на нас клятих павуків-ненажер! А ще часто влаштовують різноманітні засідки. Ви ж всі знаєте про недавню трагедію… Карателі підступно розкидали на полі картопляні обрізки шкірки, а коли наші жуки туди сповзлися звідусіль, облили це місце гасом і підпалили! У мене, їй-бо, просто немає слів! Цьому жахіттю і потворному картоплизму треба рішуче покласти край! Чи що? – звернувся він до присутнього на нараді представника військового командування шкідників.
Листоїдний полковник Бас, як завжди, не змусив себе довго чекати.
– Згоден – варвари зарвалися… – похмуро вичавив він із себе. – Найдужче при штурмах стратегічних плантацій картоплі та іншої городини дошкуляє активне використання проти нас хімічної зброї: «Децис – У», «Дурсбан – У». А «Конфідор Максі» взагалі не залишає нам ніяких шансів вціліти… Та це ще півбіди. Якби нам протистояли лише звичайні карателі, ми б із ними давно впоралися.
– А що, картоплю охороняють чорти з рогами? – саркастично хмикнув хтось із керівних жуків.
– Гірше! – аж розсердився Бас. – Нам не дозволяють прорвати оборону розкішного картопляного поля кіборги! Хіба ви їх не бачили? Ці карателі, не зважаючи на спеку, взувають грізні чоботиська, натягають грубі штани, обличчя ховають за захисними окулярами та маскою. Уявляєте! Та вони навіть без зброї страшні! Але ж захисники своїх плантацій ще чіпляють за плечі балони із жахливими хімічними препаратами і беруть до рук оприскувачі!.. Ні, ми безсилі проти такого опору, і тому всі наші штурми приречені на провал… Хоча, попри величезні втрати, досі не припиняємо спроб таки захопити невелику грядочку. Бодай із помідорами…
Вам, шановні читачі, це нічого не нагадує? І справа не тільки в тому, що забарвлення ненажерливих колорадських жуків – майже копія окремих атрибутів двоногих, м’яко кажучи, шкідників. Тих, які розв’язавши підлу жорстоку війну на Донбасі і загубивши та покалічивши тисячі людей, залишаються найбільшим горем і карою нашого сьогодення. І ці варвари ХХІ століття, виправдовуючи свої загарбницькі дії, нерідко називають людей, які захищають свою землю, «карателями». Хоча, схоже, вони навіть самі того не підозрюють, що у цьому випадку дуже близькі до істини. Адже загарбники території України: місцеві та російські «іхтамнєти», оперуючи отим терміном, напівсвідомо визнають, що справді заслуговують на найбільшу кару. Причому, судячи із дуже різкого збільшення кладовищ на тимчасово окупованій території, багато із них вже покарані. А іншим персонам, причетним до скоєння страшних злочинів проти України та її мешканців, також навряд чи вдасться уникнути цілком заслуженого покарання.
Павло КУЩ
Ще схожі публікації:
14 січня цього року відсвяткувала свій ювілей Світлана Федорівна Непочатова – відомий на Слов’янщині музейний працівник, фахівець у галузі живопису й декоративно-ужиткового мистецтва. Світлана наро...
3 лютого за сприяння УМШ (Українська Миротворчі Школа), Покровської міської організації товариства «Знання» , Громадської ради при міністерстві освіти і Донецької ОДА в Новотроїцькій ЗОШ І-ІІІ ст. вш...
У Великоновосілківському районі відбувся 14-й обласний злет сільських бібліотекарів У гості до нас завітали 35 представниць цієї важливої та потрібної на селі професії з різних місць Донеччини на ч...
Кілька років тому, перебуваючи в Болгарії, Йосип Кобзон і Філіп Кіркоров разом виконали відому пісню Еміла Дімітрова «Моя България». Вона справила велике враження на присутніх. Навіть зараз цікаво чит...
Йдеться про тих українських людей, які стоять на голову вище від загалу. Мова не про конфесійні моменти, а про високу планку духовності та патріотизму. І про конкретних людей, які можуть бути прикладо...
Нинішній рік для місцевих газет, що вже п’ятий рік працюють у зоні проведення Операції об’єднаних сил (було АТО) видається несподівано тяжким через дорожчання послуг на доставку та папір. Але ще в гру...
