Продовольча деукраїнізація

На тимчасово окупованій території Донеччини влада намагається відучити місцевих людей від споживання української продукції

Нещодавно лідер самопроголошеної «ДНР» Олександр Захарченко, не приховуючи задоволення, бундючно похвалився черговим грандіозним «досягненням»: всі-всі школи на тимчасово окупованій території Донеччини нарешті перейшли на російську мову навчання. Тобто, ігноруючи ними ж написану так звану «Конституцію «ДНР», де державними мовами «республіки» визнано російську та українську, керівні «дири» свідомо витіснили мову великої частини місцевого населення із освітньої сфери. Результати цієї тотальної «деукраїнізації» наступні – у 2014 році російською тут навчалися 50 відсотків школярів (мабуть, це буде великим відкриттям для тих, хто волав про переслідування і заборону російської на Донбасі), у 2015-му – 88 відсотків, а навчальний рік 2017-2018 школи по той бік лінії розмежування розпочнуть вже за стовідсоткової русифікації.

«Старокиївська» ковбасна диверсія, Або Купуй не російське!

На згадані мовні зміни, зараховані владою до переліку дуже позитивних зрушень, пересічні мешканці Донецька відреагували стримано. Проте не обійшлося без цікавих моментів. Наприклад, четверо із п’яти жителів обласного центру, із якими поспілкувався на цю тему, відразу ж згадали колоритні місцеві коломовні перипетії наприкінці 80-х років минулого століття. Бо коли тоді у шахтарському краю зробили спробу відроджувати й розвивати українську мову, один із гірників на велелюдному зібранні скептично бовкнув: мовляв, от якби від цього ковбаси в гастрономах додалося… Так от – нині мешканцям Донецька кажуть, що їм залишається тільки по-білому заздрити отому шахтарю. Бо, по-перше, він мав можливість відкрито висловити свою позицію (неважко уявити, де б опинився якийсь відчайдух зараз, аби привселюдно сказав, що від збільшення російських шкіл у «ДНР» ковбаси в магазинах не додасться). А, по-друге, відмова від української мови у освітній та інших сферах життя «республіки» відбувається паралельно зменшенню тієї ж ковбаси та інших продуктів і товарів українського виробництва, до яких давно звикли мешканці міста і всього регіону. Адже, починаючи з 1 червня, відповідним розпорядженням «міністерства доходів і зборів» заборонено ввозити на територію «ДНР» сировину та продукти тваринного і рослинного походження.

На практиці реалізовувати цей наказ почали вже посередині травня – керівники «ДП «Ринки Донбасу» попередили місцевих підприємців про заборону торгувати українськими товарами – насамперед продуктами харчування. «Сусід по під’їзду, який працює на ринку, несподівано запропонував нам із скидкою сир, масло, консерви українського виробництва, – розповідає мешканка Донецька. – Виявляється, всіх реалізаторів відвідала представницька комісія, змусивши розписатися, що вони знайомі із розпорядженням про заборону реалізації української продукції. Всі наявні товари, які завезли до 1 червня, дозволили якомога швидше розпродати. Наостанок попередили – інакше весь товар конфіскують, власника оштрафують, а торгівельну точку взагалі можуть закрити».

Для завсідників тутешніх ринків по обидва боки прилавків подібне нововведення стало шоком. Адже, не секрет, покупці у переважній більшості(якщо не всі) віддавали перевагу українській продукції, а реалізатори, знаючи цей попит, завозили сюди ці продукти харчування, які довго не залежувалися. «Зважаючи на значно кращу якість, український товар мав попит навіть серед покупців, обвішаних з ніг до голови георгіївськими стрічками чи триколорами, – свідчить один із продавців. – Он у сусідньому м’ясному рундуку тривалий час продавали українські ковбаси «Київська» чи «Старокиївська», так їх жартома навіть називали … «хунта» чи «диверсійна». Дико звучить: «Мені півкіло «диверсійної», але ж купували, бо смачно. Зате поряд лежить ростовська м’ясна продукція, яку можна продати хіба що у навантаження чи з великими скидками. І нічого дивного, бо ті ж ростовчани ще при Союзі завжди до нас приїздили скуплятися: буквально гребли наші ковбаси, молочні продукти, цукерки тощо».

Втім, звичайно, є покупець і на російський здебільшого дешевший товар, оскільки статки величезної кількості людей бажають бути ліпшими. «Мій чоловік недавно купував російські сосиски, бо дешевші – 225 рублів (приблизно 105 гривень), – згадує тутешня пенсіонерка. – Так от продавець не поспішає зважувати, а довірливо питає: «Котику чи псу?» А мій соромиться чесно зізнатися, що собі, тому й сказав про кота, якого у нас ніколи не було. То вона у відповідь пожаліла хвостатого, і порадила взяти сосиски за 270 рублів. Бо, мовляв, дешевші не кожен перебірливий кіт чи пес будуть їсти».

На тобі, донецький небоже, що нам вже негоже!

Власне, «руський мір», який наполегливо, а точніше, агресивно нав’язали тимчасово окупованим територіям краю, було б неможливо уявити без засилля очевидної присутності тут країни-сусідки. І йдеться не тільки про різноманітну зброю, боєприпаси, пальне, військових радників, кадрових «відпускників» та маргіналів-найманців, а й про різноманітні товари, виготовлені в Росії. Щодо останніх, то, за оцінками експертів, зараз на місцевому ринку 70-75 відсотків краму російського виробництва. І досі мешканці краю – особливо ті, які брали участь у проросійських акціях навесні 2014 року, отримали можливість на власному досвіді пізнати істину народної мудрості: «Бачили очі, що вибирали». А недавнє суттєве зменшення на місцевих ринках та у магазинах української продукції, звісно, настрою їм не додає. Тепер тільки й надії на те, що приватним особам, які перетинають лінію розмежування, дозволено перевозити до «ДНР» до 50 кілограмів продуктів з України (до речі, серед них і 5 кілограмів м’ясопродуктів, однак «дирівські» військові на блок-постах найчастіше «реквізують» саме смачні ковбасу чи сало).

Судячи із відгуків донеччан, які вже добре розкуштували російські продукти харчування та й інші товари, вони віддають перевагу українській, місцевій та білоруській продукції. Цей вибір мотивований якістю і нині навіть дошкільня знає, що товари із позначкою «Зроблено в Російській Федерації» не витримують жодної критики. А старші люди взагалі шоковані існуючою практикою. До них аж тепер дійшло: їх навесні 2014-го «заманили»(так вони це називають) великими заробітками і пенсіями від Росії, а натомість тепер мають навіть менше, ніж було до початку «руської весни». І тепер змушені купувати харчі чи інші товари такої поганючої якості, на які у 2012 чи 2013 роках навіть би не глянули. «Секрет низької якості завезених від сусідів товарів простий, – коментує згадані реалії донецького споживчого ринку працівник донецького супермаркету мережі «Амстор». – Росіяни добре обізнані про низьку купівельну спроможність мешканців «процвітаючої республіки» і тому пропонують нам товари якомога дешевші. А якщо казати ще точніше, намагаються збути сюди те, що через низьку якість у них приречене залежуватися. Майже, як у приказці «На тобі, небоже, що мені негоже».

Що ж, низька якість російських товарів, які переважають на у магазинах чи на ринках, вже стала одним із невід’ємних символів життя пересічних людей «республіки». Причому лаються при згадці про них практично всі – навіть ті, які три роки тому бігали із російськими триколорами вулицями міста і не тямили себе від радощів, коли ці прапори вивішували на державних установах міста. Тепер же вони вперто оминають російську продукцію і наполегливо шукають на прилавках товари місцевого виробництва чи привезені з України. М’ясні та молочні вироби, риба та інші морепродукти, консервація, кетчупи, цукерки і печиво, соки і мінеральні води, спиртні напої та цигарки… Перелік товарів, виготовлених в Україні чи місцевих – донецьких, які користуються значно більшим попитом, ніж російські аналоги, можна довго продовжувати. Теж саме стосуються й інших товарів, якими повсякденно користуються люди: вони нарікають на миючі засоби(особливо жахливі пральні порошки і мило), одяг і взуття, автозапчастини чи якісь побутові дрібнички. «Навіть найгарячіші голови, які ще недавно проклинали все українське і запевняли, що Росія нас забезпечить всім необхідним і найкращим, тепер збагнули, на якому дні вони опинилися! – емоційно каже житель Макіївки. – Особливо мені прикро за людей старшого покоління, які спокусилися на приманку про «світле минуле». А що ж вони хотіли від Росії? Адже мусили б пам’ятати, що навіть у «світлому минулому» – тобто в радянський період, якому невтомно б’ють поклони, українські продукти харчування були на порядок вищої якості і сусіди-росіян на вихідні влаштовували на Донеччину «гастрономічні тури» за покупками. А тепер ми дожилися до того, що звідти до нас везуть неякісні харчі, які там самі не бажають вживати…»

Звичайно, оте розпорядження про суттєве обмеження на тутешньому споживчому ринку української продукції ще не означає, що його вже тут виконали. Донеччани розповідають, що навіть на десятий день літа продукти харчування з України ще можна зустріти і на базарах, в невеликих магазинах і навіть у «Першому Республіканському» (колишня мережа «АТБ»), який, за словами тутешніх жителів, контролюють «сам» Олександр Захарченко з дружиною. І товари ці, на відміну від російської продукції, тут довго не залежуються. А люди, які періодично виїжджають на територію України, продовжують повертатися, нав’ючені сумками із українськими харчами та іншими товарами, значно якіснішими і дешевшими по цей бік лінії розмежування. І вони знову й знову переконуються – керівники «НАРОДНОЇ республіки», виконуючи вказівки ростовських чи московських кураторів, свідомо ігнорують інтереси того ж народу – пересічних людей, від імені яких колись утворили самопроголошену і ніким не визнану квазі-республіку. Переслідуючи мету якомога дужче відмежуватися від України і налаштувати проти неї населення тимчасово окупованих територій, лідери «ДНР» кинулися забороняти навіть ті ж українські продукти харчування та інші товари, якими користувалися, користуються і будуть користуватися тутешні люди. Бо вони відчули велику різницю між звичною продукцією і отим російським непотребом, яким його виробники буквально завалили споживчий ринок на підконтрольних їм територіях.

До речі

І наостанок про цінову погоду на ринках і магазинах Донецька. У першій декаді літа деякі овочі та фрукти коштували (у перерахунку на гривні): молода картопля – 25-30, огірки – 30-35, помідори – 45-55, морква – 18-20, яблука – 25-40, полуниця – 90, черешня – 100. Хліб – від 8 гривень. М’ясо за кілограм): свинина – 120-140, кури – 60-70. Варені ковбаси – від 140 (за кг). Цукор – від 18, олія – 35-45. Молоко – 25-30 (за 0,5 л), сир (точніше, сирний продукт) – 140-160, шоколад – від 36( стограмова плитка), цукерки шоколадні – від 140(кг).


Павло КУЩ


 

Ще схожі публікації:

Редактори и журналісти "Донеччини" захищали Вітчизну
Є в історії нашої газети «Донеччина» і військова сторінка-у свій час у редакції працювали редакторами і журналістами не тільки учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни , зокрема Анатолій Чумак ,...
Офіцер Нацгвардії Михайло Гринишин – «Почесний краєзнавець Донеччини»
Рішенням президії Донецької обласної організації НСКУ та редакції газети «Донеччина» від 5 липня 2016 року, звання «Почесний краєзнавець Донеччини» з врученням спеціального знаку, диплому та посвідчен...
Часопис “Донеччина” від 16 грудня 2016 року № 44 (15935)
Жінка і війна – чи «пасують» вони одне одному, чи сумісні взагалі? Життя така річ, що коли війна приходить, то тікати вже і нікому, і нікуди можливості немає – вона зачіпає, засмоктує в себе всіх!... ...
Поетичний десант у Слов’янську
У Всесвітній День поезії у нашому місті пройшов І Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Поетичний десант у Слов’янську». Того дня у Слов’янськ «десантувалися» поети різних вікових категорій - майже сто...
Про Слов’янськ літературний
Цього разу гостем клубу творчої інтелігенції «Слов’янські вечорниці» був наш земляк, відомий краєзнавець, педагог, письменник Валерій Іванович Романько. Свого колегу представив Володимир Глущенко, про...
Край готується до подвійного ювілею
Цього року Донбас відзначає подвійний ювілей — 80 років утворення Донецької області й 75 років утворення Заслуженого академічного ансамблю пісні й танцю «Донбас». І хоча до першої з ювілейних дат — 80...

The Author

КУЩ Павло

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme