Щедрий ужинок

Валерій Романько – голова Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат педагогічних наук, доцент Донбаського державного педагогічного університету, член-кореспондент Міжнародної академії наук педагогічної освіти, член Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, письменник і журналіст – 20 січня відзначає своє 65-ліття.

Народився Валерій у селі з поетичною назвою Журавка на Донеччині. У сусідній Гродівці закінчив середню школу й зразу ж вступив до Донецького державного університету, де здобув спеціальність філолога, викладача російської мови та літератури. А через 23 роки, в 1997 р., Валерій Іванович у рідному виші закінчує українське відділення філфаку, одержує спеціальність «вчитель української мови та літератури». Це, казав, щоб поглибити знання з рідної, материнської мови й продемонструвати любов до Вітчизни, яка стала на шлях незалежного розвитку, побудови демократичного суспільства.

Педагогічну діяльність В. І. Романько розпочав вчителем Новотроїцької СШ Красноармійського (нині Покровського) району. Згодом його призначили директором цього навчального закладу. Новий керівник довіру виправдав: був хорошим господарником і організатором навчально-виховного процесу, цікавився краєзнавством, новинками педагогіки, охоче ділився досвідом на різних нарадах, конференціях. На одній з них, у 1987 році, на нього звернули увагу науковці Слов’янського педінституту професор О. Ю. Ольшанський та щойно призначений завкафедрою російської мови та літератури В. А. Глущенко. Вони й запропонували В. І. Романьку перейти на роботу до СДПІ.

За 30 років (ще один ювілей!) життя і праці в Слов’янську Валерій Іванович зробив дуже багато корисного. У 1991 році він організував міський краєзнавчий осередок, започаткував видання історико-краєзнавчих альманахів «Відродження» (1993 р.) та «Рідний край» (1995–1997). Потім більше 10 років «Рідний край» виходив як цільова сторінка в обласній газеті «Донеччина». Практично в кожній з них були матеріали В. І. Романька. Всього ж на його рахунку більше шестисот публікацій. Чимало з них стали складовою окремих видань. Це, зокрема, «Слов’янськ літературний: перша половина XIX — початок XXI століття», «Русские писатели и Донбасс», «Література рідного краю»…

Як журналіст, В. І. Романько багато років редагує університетську газету «Педагог». Він був одним з ініціаторів запровадження для студентів філфаку спецкурсу «Основи журналістики». У співавторстві з професором В. Т. Горбачуком та головним редактором газети «Донеччина» І. О. Зоцом видав навчальний посібник «Основи журналістики» (Слов’янськ, 2002), який і сьогодні допомагає майбутнім вчителям засвоїти ази використання ЗМІ в роботі.

Та найвагоміший внесок Валерія Івановича у розвиток краєзнавства на Донеччині. З дня заснування (1991 р.) він очолював Слов’янський осередок НСКУ, а в 2003 р. обраний головою правління обласної організації краєзнавців. Він є одним із ініціатором відзначення ювілейних дат наших славних земляків Михайла Петренка, Володимира Сосюри, Олекси Тихого, Василя Стуса… На високому рівні Донеччина відзначила 200-ліття з Дня народження духовного батька українців, видатного поета і художника Тараса Григоровича Шевченка.

В. І. Романько здійснив кілька видань бібліографічного довідника «Краєзнавці Донеччини», в яких зібрані дані і про сучасних дослідників рідного краю, і тих, хто вже відійшов у потойбічний світ, але залишив помітний слід у краєзнавстві.

Війна, розв’язана проросійськими найманцями та сепаратистами, внесла певні зміни в роботу ДОО НСКУ. На окупованих територіях залишилося чимало українських патріотів, активістів краєзнавчого руху, у т. ч. й працівників обласної наукової бібліотеки, які щороку укладали «Календар знаменних та пам’ятних дат». Тепер цю роботу практично самотужки і власним коштом виконує В. І. Романько. Його календарі на 2016 і 2017 рр. користуються популярністю серед краєзнавців, вчителів, бібліотекарів.

Подвижницька праця В. І. Романька – педагога, науковця, краєзнавця, журналіста і письменника – гідно поцінована. Він – відмінник освіти України, Почесний краєзнавець України, нагороджений грамотами Верховної Ради України, Президії Національної академії наук України, обласної та міської рад, Золотою медаллю української журналістики, пам’ятною медаллю «Т. Г. Шевченко. 200 років від дня народження», пам’ятним знаком «Михайло Петренко. 1817–1862». А ще Валерій Іванович – лауреат літературних премій ім. В. Сосюри, ім. В. Шутова, ім. М. Чернявського, «Плекаймо рідну мову», Всеукраїнської краєзнавчої ім. П. Тронька.

Ми щиро вітаємо Валерія Івановича з ювілеєм, зичимо міцного здоров’я на довгі роки життя і творчих здобутків в усіх сферах його діяльності – на ниві красного письменства, в краєзнавстві, журналістиці та педагогіці! З роси і води Вам, шановний Валерію Івановичу!


Віктор СКРИПНИК

На знімку: Валерій Романько разом із колегами по Національній спілці письменників України Павлом Кущем,Олександром Яровим,Володимиром Глущенком і Миколою Сіробабою під час недавньої зустрічі зі студентами і викладачами Донбаського педуніверситету.


 

Ще схожі публікації:

Часопис “Донеччина” від 27 січня 2017 року № 4(15942)
Вже втретє у Великоновосілківському районі силами художніх колективів сільських закладів культури проведено відкрите регіональне свято традиційної культури «Різдвяні передзвони». Незважаючи на не зовс...
До 150-річчя М. О. Скрипника
І став вірний ленінець українським патріотом У 60-ті, після служби в армії, працював термістом на АІЗі. Робота була дуже гаряча - навколо газові камерні та очкові печі, а по центру на півцеху наші, ...
Часопис “Донеччина” від 2 червня 2017 року № 20 (15958)
У своїй повсякденній діяльності на благо односельців і суспільства учасники художньої самодіяльності Великоновосілківського району крім пісенного і танцювального жанрів до- сить часто і ефективно вико...
Здійнялася у них суєта – виганяють із книжки кота!..
Днями один із колег жартома й серйозно привітав із найкращою, за його словами, оцінкою моєї дитячої книжки в сусідній Росії. Виявляється, немало тамтешніх ресурсів у соціальних мережах буквально накин...
Привид Моворосійська досі ходить поміж териконами
  Спочатку полонили наше слово …Тролейбус неквапом чалапав колесами по асфальту, немов калошами великого розміру. Двері відчинялися й зачинялися, і невдовзі салон нагадував діжку, яку, аби ...
Сумна звістка надійшла з Донецька: пішла за вічну межу Раїса Олександрівна СаліЙ,
Вона майже 40 років свого життя віддала «Донеччині» – єдиній обласній україномовній газеті. На заслужений відпочинок пішла з посади відповідального секретаря,яку займала понад десять років. Гарний ...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme