У Маріуполі згадали Миколу Лисенка

Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року у селі Гриньки на Полтавщині. Саме в цей березневий день, але 175 років потому, у центральній міській бібліотеці міста Маріуполя зібралися шанувальники українського мистецтва, культури, мови, щоб вшанувати пам’ять видатного музиканта, фольклориста, етнографа.

Цікаво, що спершу Лисенко закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету Київського університету, мав ступінь кандидата природничих наук. Тож організаторами урочистого вечора стали закохані у музику маріупольці — батько і син – Григорій та Олександр Кабанцеви, обидва за освітою інженери. Серед виконавців творів Миколи Лисенка та глядачів також було чимало «технарів», і це не дивно — адже Маріуполь велике індустріальне місто.

Разом з ведучим програми Олександром Кабанцевим, присутні пригадали (а хтось почув уперше) важливі факти біографії Миколи Віталійовича Лисенка. Ще навчаючись у Київському університеті він захопився вивченням фольклору та етнографії, ходив по селах, збирав і занотовував народні пісні, а потім розучував із студентськими хорами і ці твори успішно виконувались на концертах. Майбутній композитор блискуче закінчив Лейпцігську консерваторію по класу фортепіано. Тут він розпочав роботу над циклом «Музика до «Кобзаря» . Над творами на вірші Тараса Шевченка Лисенко працював впродовж всього життя.

Шевченка ми вважаємо батьком української літератури. А Микола Лисенко заклав основи української класичної музики. Перші композиторські успіхи надихнули його опановувати мистецтво композиції та оркестровки у консерваторії Санкт-Петербурга, де його наставником був Микола Римський-Корсаков. Через усе життя проніс Микола Лисенко любов до свого народу, до його пісні і музики. Він залишив нащадкам опери, симфонічні, хорові та камерні фортепіанні твори, романси, обробки українських народних пісень. Лисенко заснував в Україні перші хорові професійні колективи, з якими подорожував по містах і селах, відкрив у Києві першу музично-драматичну школу, написав музику двох визначних творів – «Вічний революціонер» на вірші Івана Франка та « Молитва за Україну» – «Боже, Великий, Єдиний», який став духовним гімном України, – на вірші Олександра Кониського.

У концертній програмі прозвучали романси, пісні, аріозо «Віють вітри» та пісні Наталки, Петра, Возного з опери «Наталка – Полтавка» у виконанні Григорія Кабанцева, Віктора Міщенка, Лариси Дончевої, Анатолія Хандельди. Співакам акомпанувала Ірина Ганіна, випускниця Маріупольського музичного училища. Унікальний диск із записами найкращих творів Миколи Лисенка 15 років тому придбав у Донецьку просвітянин Григорій Кабанцев, якого маріупольці добре знають, як патріота України, краєзнавця, невтомного популяризатора літературних та музичних скарбів українського народу. Григорій Григорович поділився спогадами про зустріч з правнуком славетного композитора, теж Миколою Віталійовичем Лисенком, диригентом, художнім керівником Державного естрадно-симфонічного оркестру України, регентом Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, автором та ведучим програми «Православний календар» на українському радіо. Лисенко – молодший залишив на книзі про музей свого прадіда у Києві автограф з пошаною до Григорія Григоровича за любов до рідної культури.

Юні глядачки заходу, п’ятикласниці Єва та Карина сказали, що довідались сьогодні багато нового, їм особливо сподобався сильний, красивий голос студента музичного училища Анатолія Хандельди. Дівчатка вивчали у школі вірш Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», проте вперше почули дивовижний романс Миколи Лисенка на ці слова, їх просто зачарувала виконанням цього твору Лариса Дончева.

Світлана Олександрівна Коробка, викладач міського центру позашкільної роботи, яка прийшла на музичний вечір разом зі своїми вихованцями, прагне розширювати світогляд дітей, тому вони часто відвідують різноманітні мистецькі заходи. Вважає, що це наповнює життя змістом, робить людей щасливими.

Відомий маріупольський бард Сергій Кучеренко відзначив, що отримав сьогодні стимул до подальшого вивчення творчості Миколи Лисенка. Сергій вважає, що такі вечори класичної музики необхідно проводити у всіх школах та інших навчальних закладах міста, тоді у молоді теж виникне цікавість до класичної музики, як у нього сьогодні. Ця думка співпадає з намірами організаторів та виконавців – учасників вечора музики Миколи Лисенка повторити програму у маріупольському гуманітарному університеті. Колишній працівник металургійного комбінату імені Ілліча, нині пенсіонер, пан Володимир захоплено говорив, що навіть не здогадувався, що у Маріуполі стільки прекрасних виконавців, що з таким задоволенням слухатиме класичну музику, склалося враження, що побував на концерті у Києві. Директор школи № 65, Богдан Хомусяк, подякував організаторам і запевнив, що цей вечір, присвячений 175 річниці від дня народження Миколи Віталійовича Лисенка, став значною подією, важливим внеском у справу залучення мешканців Маріуполя до української класичної музики, українського мистецтва, культури.

На заході потужно прозвучала «Молитва за Україну» у виконанні народної хорової капели міського палацу культури. Глядачі встали і співали разом з артистами, і це дарувало впевненість, що довгоочікуване мирне, щасливе майбутнє України не забариться.

 

Ще схожі публікації:

Наш земляк Павло Кущ – лауреат
Перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак вручив диплом лауреата Премії Кабінету міністрів України імені Лесі України за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва письменнику з Дон...
КОГО ЄДНАЄ КОНКУРС В ОДЕСІ
Цими днями в Одесі завершився вже ХХII  за ліком  Загальнонаціональний  конкурс  «Українська мова – мова єднання». За словами одного з фундаторів форуму  і очільника  Одеської регіональної організац...
На Східному інформаційному фронті без перемін
За останні роки, особливо за попередньої влади хто тільки не демонстрував своє занепокоєння і стурбованість неготовністю України давати гідну відсіч інформаційному агресору, який весь цей час жодного ...
Часопис “Донеччина” від 7 червня 2017 року № 21 (15959)
Наш видатний земляк Олекса Тихий віддав життя за наше право спілкуватися рідною мовою. Не треба цього забувати. Треба робити так, щоб володіти й розмовляти українською мовою було престижно! Олекса Тих...
День Сіверського Дінця – 2011
Під девізом "Сіверський Донець — ріка нашого життя!" у Слов'янську вп'яте проведено День нашого головного постачальника життєдайної вологи Його програма була дуже об'ємною, на її виконання знадобилос...
Продовольча деукраїнізація
На тимчасово окупованій території Донеччини влада намагається відучити місцевих людей від споживання української продукції Нещодавно лідер самопроголошеної «ДНР» Олександр Захарченко, не приховуючи...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme