Українські сліди на окупованій наразі частині Донеччини – це не тільки пам’ятники Тарасові Шевченку, Іванові Франку та Богданові Хмельницькому, фантастичні мозаїки Алли Горської на кількох будинках в центрі Донецька, це насамперед люди, які останніми роками робили наш край невід’ємною і природньою складовою України. Власне таким він і є завдяки багатьом моїм землякам, які вимушено виїхали з окупованих територій чи мужньо і непомітно для ворожих очей тримають там українське небо. У цих нотатках – спроба згадати донецьких, з якими зводила доля останні тридцять років, і які для мене увиразнюють українське коріння краю. Принаймні саме такими їх знаю – одних більше, інших – менше. Деякі вже пішли за вічну межу. Але назагал вони невідчіпно в моєму житті і вже певно назавжди.
Ще схожі публікації:
На минулому тижні в Покровському (колишній Красноармійськ) попрощалися з військовослужбовцем Владиславом Казаріним, який загинув 10 серпня під час мінометного обстрілу терористів у зоні АТО. Владис...
Донецький національний університет імені Василя Стуса, якому в липні 2017 року виповнюється 80 років, цьогоріч восени відзначатиме своє триріччя переміщення до гостинного Подільського краю –...
Із 3-4-м вересня назавжди пов'язана сумнозвісна подія - смерть Василя Стуса. Згадуючи цю дату, попри все хочеться говорити про свято Життя, адже цьогоріч виповнилося 25 років із дня виходу у світ його...
Удруге проведений фестиваль - конкурс його організатори – Покровська міськрада, відділ культури та міська бібліотека імені Тараса Шевченка назвали Всеукраїнським і певно мали на те право. І не біда, щ...
Для Почесного громадянина Покровська, що на Донеччині, Михайла Андрійовича Глобенка нинішній рік двічі знаменний. Днями 75 річчя Перемоги над нацизмом, у досягненні якої є і його заслуга. А восени у ...
Наш видатний земляк Олекса Тихий віддав життя за наше право спілкуватися рідною мовою. Не треба цього забувати. Треба робити так, щоб володіти й розмовляти українською мовою було престижно! Олекса Тих...
