НОВОТРОЇЦЬКОМУ 245 РОКІВ!

Є в нас гарна традиція — святкувати День свого міста, або села. День селища Новотроїцьке, що у Волноваському районі на Донеччині, відзначається на Покрову. Віднедавна 14 жовтня стало особливо урочистим святом, адже у цей день ми вшановуємо захисників України і лицарів рідної землі — козаків. Ми дякуємо воїнам, які сьогодні боронить наш край, разом з ними ми творимо новітню історію України. А селище Новотроїцьке має 245 – річну історію.

У день святкування ювілею подумалося: якби ми, мешканці різних куточків України, краще знали про міста і села своєї країни, про гарних, доброзичливих, талановитих і працьовитих людей, які живуть в тих селах і містах, напевно, не прийшла би на нашу землю війна.

Я народилася і живу у Новотроїцькому. Тут народилися мій батько, і дід, і прадід. І з прадавніх часів люди тут говорили українською, і улюбленим їхнім одягом були вишиванки. А скільки у нас майстринь із вишивання килимів! Я пам’ятаю з дитинства, як у святкові дні лунали над нашим селищем українські пісні, ну зовсім, як у Шевченка:

“Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть.

Співають ідучі дівчата…”

Той, образно кажучи, чиє “коріння” у цих місцях, завжди знав, що донецький край — це Україна. А якщо хто зрадів вигадкам про ДНР, він точно не тутешній, його історична Батьківщина десь у інших краях.

“І все-таки ми — козаки.

Хоч затикали залюбки

Нам рота й зневажали мову.

Та зберегли ми рідне слово.

І рідну пісню, як батьки,

Як наші прадіди великі”

Це рядочки вірша нашого односельця, Івана Івановича Кононенка, який працював вчителем літератури у школі № 2, видав кілька збірок своїх поезій про рідний край, про переживання людей, ділився з читачами своїми філософськими роздумами.

За нашим селищем лінія розмежування. Неможливо звикнути, що до родичів у сусіднє село не проїдеш без перепустки. І що з того села можуть обстріляти наше селище. Таке наше сьогодення. Та не даремно день селища Новотроїцького на Покрову. Ми віримо, що вона оберігає наше селище і наших відважних воїнів-захисників. Тому працюємо, святкуємо і знаємо, що кращі часи не за горами.

Надра нашої землі багаті корисними копалинами. Новотроїцьке родовище доломітизованих вапняків сьогодні єдине в Україні. Це важлива сировина для металургійної промисловості та будівельної галузі. В часи Радянського Союзу Новотроїцьке рудоуправління забезпечувало 19% всесоюзного видобутку цих корисних копалин. У нас добувають підземні скарби відкритим способом — у кар’єрах. Довкола утворюються відвали породи, і це змінює ландшафт степового краю. З метою збереження довкілля на відвалах висаджені декоративні рослини. Поглянеш на осіннє різнобарв’я на схилах цих штучних пагорбів — і таке враження, що ти у Карпатах.

Наші пращури були вправними майстрами: будівельниками, воїнами, хліборобами Нині у нас працюють три фермерських господарства, турбуються про землю-годувальницю, вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняхи.

Щоб у наших оселях було затишно, і нам легше було пережити нинішні складні часи у селищі працюють: будинкоуправління, товариство “Світанок”, дільниця тепломережі, газова служба, водопроводно-каналізаційне господарство, підстанція Волноваської електромережі, відділки МНС та поліції, лікарня, дві аптеки, три поштових та два банківських відділення, дві автозаправки, швейна майстерня, перукарня. Можливість дивитись телепрограми та користуватись інтернетом забезпечують товариство “Скіф-ТБ” та приватна фірма “Реалнет”.

Якось я почула, як наш прикордонник, виходячи із застави, телефонував товаришу: “Я в місто пішов, що тобі купити?” Дійсно, за рівнем послуг, що надаються населенню, наше селище справжнє місто. А шопінг по наших крамницях та базару – гарний релакс після трудового дня.

У селищі дві загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади “Сонечко” та “Чебурашка”, два будинки культури, музей історії селища Новотроїцького. Загальний фонд двох селищних бібліотек майже 50 тисяч книжок. Це справжня скарбниця мудрості, яка приваблює і юних читачів, і дорослих.

Селищна рада спрямовує значні кошти на благоустрій селища, щоб у житті новотройчан було більше позитиву. Різноманітні послуги та товари пропонують мешканцям та гостям селища місцеві підприємці, завжди підтримують проведення святкових заходів.

Центром святкування 245-річчя Новотроїцького став будинок культури “Гірник”. Зала розрахована на 250 глядацьких місць була переповнена. Люблять люди своїх талановитих односельців – співаків та танцюристів. Великий святковий концерт розпочався хореографічною композицією “Від давнини до сьогодення”, яку підготувала з юними танцюристами керівник танцювального колективу Вікторія Собко. Учасники клубу фото-відео мистецтва (керівник Роман Куниця) зробили подарунок рідному селищу – фільм “Новотроїцьку 245 років”, який презентували на урочистостях. Його можна переглянути на сайті Новотроїцької селищної ради. У фільмі п’ятирічна Настя запевнила, що незабаром наше селище стане найкращим містом у світі. А вустами маляти промовляє істина.

Звичайно, в цей день лунали привітання і пісні для наших захисників, які були бажаними гостями святкового заходу. Переглянувши фільм, послухавши чудові пісні у виконанні Насті Рижої та Єгора Малєєва, вокального колективу “Позитив”, Ганни Дзекун та інших артистів-аматорів, полковник ЗСУ Євген Бондар подякував за подарований позитив, за привітання з Днем захисника України і додав: “Добре, що ви так любите своє селище. Тепер ми більше знаємо про той куточок Донеччини, який захищаємо. Проте захищати рідну землю можна не лише зі зброєю в руках. Ви захищаєте своє селище своєю любов’ю, своїм мистецтвом, своєю працею. Разом ми дуже скоро припинимо цей безлад, і буде на нашій землі мир.”