У видавництві «Друкарський двір» (директор В.І.Бутко) щойно вийшла з друку книга «Слов’янщина. Час, події, люди». Її укладачем став член Національної спілки журналістів України В.О.Чорнобровий. Причетними до видання є також член НСПУ, професор ДДПУ В.А.Глущенко (рецензент) та член НСЖУ, почесний краєзнавець України В.П.Скрипник (консультант).
Мене, очільника обласної організації Національної спілки краєзнавців України, радує, що у Слов’янському районі все більше людей цікавиться історією рідного краю. Добре пам’ятаю 90-ті, коли в незалежній Україні відроджувалася краєзнавча робота. Тоді у міськрайонній газеті «Вісті» ми регулярно публікували матеріали з історії населених пунктів, господарств, підприємств і організацій міста та району. Цій же тематиці був присвячений заснований нами альманах «Відродження».
У 2001 р. журналісти В.П. Скрипник та Г.О. Жевжик створили біографічний довідник «Слов’янськ. Хто є хто». Це була перша спроба написати історію міста і району, тобто Слов’янщини, методом розповідей про її жителів, які своєю працею розвивали економіку, культуру, освіту, медицину, спорт… Більш досконала «Історія Слов’янщини в особах» побачила світ у 2011 році.
Значний внесок у дослідження рідного краю зробив педагог-краєзнавець Л.В. Дмитрієв. Його книжки «Моя земля» (2002 р.), «Перлини Слов’янщини» (2004 р.), «Історія і легенди Слов’янщини» (2005 р.) та інші видання із задоволенням читають як школярі, так і дорослі.
Хорошу книжку («Літопис села Прелесне». Слов’янськ, 2016) про рідне село написали сестри Тетяна і Лариса Лисак. Вони ж видали нариси про батька Костянтина Харитоновича, який багато років очолював колективне господарство в Прелесному, і про маму, Тамару Іванівну, яка практично все життя працювала у шкільній бібліотеці.
Нарис про село Сергіївку написала вчителька місцевої школи І.А. Козленко, а про селище Райгородок докладно розповіла Г.В. Лопатіна. Без сумніву, актуальними залишаються краєзнавчі розвідки вчителя, просвітянина зі Святогірська І.М. Овчаренка. Список прізвищ дослідників рідного краю та їхні видання можна продовжити.
Книга «Слов’янщина. Час, події, люди» — це дослідження історії нашого краю від давнини до сьогодення. Для цього упорядник, журналіст В.О. Чорнобровий, який тривалий час працював у міськрайонній газеті «Вісті» та на районному радіо, використав велику кількість джерел — документів, книг, публікацій в газетах, журналах. Думаю, що у цьому виданні кожен читач знайде щось корисне для себе, а краєзнавців підштовхне до пошуку нових фактів, спонукає до видання книг про рідні населені пункти, підприємства й організації, про людей, які роблять вагомий внесок у розвиток Слов’янщини, Донеччини і всієї України. Ця велика робота земляків проводиться згідно рішень Національної спілки краєзнавців України — перевидати оновлену «Історію міст і сіл України», то була мрія засновника цієї багатотомної краєзнавчої праці, патріарха краєзнавчого руху в Україні. Героя України, академіка П. Т. Тронька.
У передмові Василь Олександрович, акцентуючи увагу на багатій історії рідного краю, справедливо відмічає: «Наш край був свідком багатьох сумних і гірких подій, не раз він відроджувався з попелу та руїн. Наші предки волелюбні, турботливі та працьовиті люди. Коли треба, вони брали до рук зброю, щоб захистити рідну землю від нападників — поневолювачів. Ніколи не померкне пам’ять в наших серцях про подвиг героїв живих і полеглих, які відстояли честь, свободу, незалежність нашої держави, можливість зустрічати кожен новий день під мирним блакитним небом. І сьогодні наші земляки вміють плекати землю, ростити хліб, будувати, творити. І роблять це залюбки — для власного добробуту, для розквіту Слов’янщини». Щоб детальніше познайомитися з історією слов’янщини, я б порадив читачеві звернутися до цього унікального видання – «Слов’янщина. Час, події, люди».
Валерій Романько,
голова Донецької обласної організації НСКУ,
доцент Донбаського державного
педагогічного університету.
Ще схожі публікації:
Для українців місця пам’яті – Запоріжжя, Канів, Батурин, Крути, а ось тепер – і Слов’янськ. Маленьке, нічим не примітне містечко на Донеччині раптом стало відомим на весь світ та перетворилось на симв...
Директор школи ... По-різному вимовляють люди це словосполучення. Учні - з трепетом і хвилюванням, вчителі - з повагою, а іноді і з острахом ( адміністратор все ж-таки!), Батьки, в основному, сприймаю...
Віденська Січ – одна з найстарших українських студентських організацій, заснована 9 січня 1868 у Відні. Засновниками й першими головами «Січі»віденськоїбули А.Вахнянин і Ю.Целевич. «Віденська Січ» ...
Ще не так давно в будь-якому кінотеатрі, а то і в сільському клубі модно було прочитати: «Из всех искусств для нас важнейшим является искусство кино». Насправді, це зовсім не так. В авангарді мистецтв...
Липень. Ранок. Сонце піднялося ще о п’ятій, а їхати на Дніпропетровщину до Межової на захід присвячений 110-й річниці поета і перекладача Василя Мисика припало пізніше. Гаряче повітря, що обпалювало і...
Як нові виклики пожвавили культурне життя Звичний стиль роботи – концерти, фестивалі, культурно-мистецькі акції – в період карантину став для обласного комунального підприємства «Центр кіномистецтва ...
