Свято українського слова у Слов’янську

На Донеччині відбувся обласний відкритий конкурс читців, поетів і художників «Любіть Україну!», приурочений до 120-річчя Володимира Сосюри

За підсумками конкурсу «Любіть Україну!» авторитетне журі назвало переможців у трьох номінаціях двох вікових груп. Однак пам’ятні дипломи отримали всі учасники творчого дійства у Слов’янську. Бо згадані юні та старші мешканці прифронтової Донеччини стали співавторами нашої спільної перемоги. Після п’ятирічної перерви, викликаної гібридною війною, спільними зусиллями нарешті вдалося відродити подібний конкурс, який у мирні дні відбувався у Дебальцевому. Втім, згадана творча перемога має гіркуватий присмак гібридного миру: мала Батьківщина Володимира Сосюри досі тимчасово окупована проросійськими незаконними збройними формуваннями. Отож шанувальники творчості свого відомого земляка із Дебальцевого цього дня разом із нами були тільки подумки. Як і інші мешканці краю по той бік лінії розмежування, для яких рядки знакової поезії Володимира Сосюри у назві конкурсу – не просто гучні слова.

«Виношуємо намір зробити цей конкурс всеукраїнським»

Для в.о. директора обласного навчально-методичного центру культури (підрозділ управління культури і туризму Донецької ОДА) Артема Ловягіна конкурс у Слов’янську перший і водночас наступний. Адже він свого часу брав активну участь у проведенні подібного «Сосюринського» заходу у Дебальцевому і тепер напряму причетний до організації цьогорічного дійства. «Після окупації Донецька наш центр відновив свою роботу у Краматорську і серед своїх перших завдань визначили відродження обласного конкурсу пам’яті Володимира Сосюри, – розповідає він. – Цей захід колись користувався величезною популярністю серед шанувальників поетичного слова. Проте, зізнаюся, спершу були певні побоювання, бо у прифронтовому краю бойові дії поки остаточно не припинені… Але коли почали надходити заявки від учасників, всі сумніви розвіялися: для участі в конкурсі надійшло більше 130 заявок! Їй-бо, ми не очікували такої кількості, адже навіть у день проведення заходу до нас приїздили люди і прохали внести їх до заявки. А тепер ми вже ставимо наступну мету – вийти за межі Донбасу і зробити конкурс «Любіть Україну!» всеукраїнським. Звісно, насамперед розраховуємо на учасників із сусідньої Луганської, Дніпропетровської, Харківської, Запорізької та інших областей».

До речі, місто Слов’янськ не випадково обрали для проведення обласного конкурсу читців, поетів і художників, приуроченого до 120-річчя Володимира Сосюри. Місцеві краєзнавці знайшли документальні підтвердження того, що яскравий лірик ХХ століття двічі побував тут: у 1952 та 1954 роках. Про одну з таких зустрічей у Слов’янському вчительському інституті написала у спогадах вчитель-пенсіонер Надія Васильчук: «На початку листопада до нас приїхав у гості живий класик української літератури Володимир Сосюри. Для того часу це була надзвичайна подія, бо випала нагода поспілкуватися з людиною, чиї твори ми вивчали в школі, захоплюючись її талантом. Бажаючих потрапити на зустріч було так багато, що актова зала не могла вмістили всіх, а тому студенти стояли навіть в коридорі. Український поет був простим і безпосереднім у спілкуванні: розповідав, як він писав поему «Червона зима», читав уривки з цього твору. Та найбільше всім студентам сподобалися його ліричні вірші…»

Певна річ, у Слов’янську подбали про вшанування славного земляка. На навчальному корпусі педагогічного університету ще у 2004 році встановили меморіальну дошку. Також неодноразово ставилося питання про присвоєння імені Володимира Сосюри й самому університету, проте ці намагання не увінчалися успіхом. А тим часом відтепер своєрідним пам’ятником класику можна вважати й творчий конкурс «Любіть Україну!», що тепер також став для міста непересічною подією. Це підтвердила і начальник управління культури Слов’янської міської ради Марина Олійник, подякувавши організаторам за те, що довірили місту проведення цього заходу і запевнила про готовність підтримати рішення щодо постійної тут прописки «Сосюринського» конкурсу.

«…в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах».

«Дуже символічно, що цей конкурс відбувся у Слов’янську, адже мій прадід тут бував і зустрічався зі своїми земляками, – переконаний правнук поета Олексій Сосюра – незмінний почесний гість дійства. – Також не варто забувати, що саме із захоплення проросійськими збройними формуваннями цього міста розпочалася гібридна війна і також звідси почалося визволення від них Донбасу. Тобто для нас всіх це дуже символічна територія. А щодо безпосередньо конкурсу, то найголовніше, що люди різного віку і насамперед молодь прагнуть взяти у ньому участь. Ще у Дебальцевому було помітно – такий захід дуже потрібний людям, це ж саме спостерігається і у Слов’янську. І відчувається гарний рівень учасників: у номінації «Читці» було непросто визначити переможців, оскільки практично всі виконавці виступали досить професійно. Отож у мене найкращі враження від самого конкурсу та спілкування з його учасниками. А ще я впевнений, що у звільненому в недалекому майбутньому Дебальцевому ми знову будемо чути українське художнє слово».

Однією із «родзинок» творчого дійства стала можливість невимушеного спілкування конкурсантів, серед яких немало школярів і студентів, з почесними гостями та письменниками, які працювали в журі. Окрім правнука поета Олексія Сосюри зі столиці на зустріч із донеччанами також приїхали заслужена артистка України Людмила Колосович, критик і літературознавець, заслужений працівник культури України Сергій Гальченко. Тут же були й місцеві письменники Петро Гайворонський, Микола Сіробаба, Олександр Яровий, Володимир Глущенко, Валерій Романько. І на згадку про зустріч у багатьох мешканців краю залишаються не тільки спогади та фото, а й книги, подаровані читачам. Зокрема Сергій Гальченко запропонував переможцям у номінації «Поети» редагований ним «Кобзар» кишенькового формату із серії «Бібліотека українського воїна». Своїми книгами поділилися й інші літератори: причому ми з колегами домовилися поповнити хатні бібліотечки насамперед земляків молодшого покоління.

Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Покровськ, Мирноград, Волноваха, Бахмут, Костянтинівка, Дружківка… Це назви тільки великих міст Донеччини, мешканці яких взяли участь у відродженому творчому конкурсі «Любіть Україну!» Всього з’їхалися представники 12 міст і районів області. Причому найбільш приємно спостерігати неабиякий потяг до творчості серед представників молодшого покоління. І не біда, що окремі дещо наївні поетичні рядки юних авторів поки далекі від досконалості та високого художнього рівня. Зате у цих безпосередніх творах пульсує саме життя, яке випало на долю мешканців прифронтового краю. А ще важливо, що вони всі добре затямили, хто саме може бути для них взірцем при написанні поезій і своєрідним маяком у творчості – автор «Третьої роти», «Так ніхто не кохав» та низки інших поезій, серед яких, звичайно, й «Любіть Україну!». І тому невипадково, що юні поети все частіше пишуть рядки, подібні тим, які прочитала студентка Донбаського педагогічного університету Єлизавета Рухленко: «Надвоє не діляться Карпати, надвоє не ділиться Дніпро. В сім’ї, де брат стоїть за брата, завжди буде панувати добро».