Десятки найкращих освітян Білої Церкви з рук першого командувача Військово- Морських Сил України віце-адмірала Бориса Кожина та відомого політолога та правозахисника Володимира Бондаренка, у присутності мера Білої Церкви Геннадія Дикого та нацгвардійця Сергія Позняка отримали орден «Патріот України», як високу відзнаку за їх професіоналізм, патріотизм та вагомий внесок у розвиток Української держави.
«Ці нагороди та пам’ятні подарунки є відзнакою вашої багатолітньої праці заради становлення нашої української освіти. Ми вдячні кожному з вас за розбудову нашої освіти і маємо підтримувати один одного у всіх викликах такого непростого сьогоднішнього світу. В єднанні наша сила, а в вашій натхненій та творчій діяльності – сила наших майбутніх поколінь. Прийміть наші щирі привітання. Слава Україні!», сказав Борис Кожин, як Голова Конгресу Громадянського суспільства України. «Героям слава!», дружньо відповіли зворушені освітяни.
Багатьом із присутніх було відомо, яких титанічних зусиль доклав перший адмірал України у далекі 1991-1993 роки, коли під його безпосереднім керівництвом було створену першу бригаду надводних кораблів ВМСУ, до складу якої увійшли корабель управління Славутич, десантний корабель Донецьк, фрегат Гетьман Сагайдачний, корвет Луцьк та корабель СКР-112, що зробив героїчний рейд із Севастополя в Одесу та перейшов на бік України. Чимало дітей на уроках мужності у ті буреломні часи по всій України, від Солотвино до Херсона та від Києва до Миколаєва повторювали з надією «Україна – морська держава!» і завдяки таким офіцерам та адміралам як Борис Кожин вона дійсно стала такою.
Сергій Позняк, який захищав Україну на фронтах АТО більше ніж два з половиною роки, як і переважна більшість військовослужбовців, що пройшли горнило війни на Сході України, був лаконічним та переконливим. Його вітання можна передати кількома рядками із вірша Василя Симоненка: «За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе усі вогні. За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді…»
Володимир Бондаренко, один із організаторів заходу не менш лаконічно додав відому фразу К. Ушинського: “Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити. Дякую нашим освітянам за те, що вони вміють запалювати серця нашої молоді.”
Петро Щирий.
Ще схожі публікації:
Єдина структурована громадська організація на теренах Луганщини, яка вчинила затятий опір тим, хто постукав у наше віконце війною, це Луганське обласне об’єднання “Просвіти”. Ми чинили опір давно, але...
Останньою інспекторською поїздкою містами України, які наступного року прийматимуть учасників чемпіонату Європи з футболу, президент УЄФА Мішель Платіні залишився задоволений. "Україна майже готова до...
Протягом десятиліть українцям нав'язували думку, що освоєння Сходу України і промисловий бум – це цілком заслуга радянської влади. Хоча насправді до індустріалізації нашого регіону багато років тому б...
Іванко сидів за столом і думав, як краще почати листа татові. Він уже давно задумав це зробити, але все ніяк не міг наважитись. Він ще не умів добре виводити літери. Бабуся казала, що курка краще це р...
Цими днями Донецька обласна служба зайнятості провела черговий вебінар на тему «Актуальні питання щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» для представників ...
Вже ні для кого не секрет, що блюзнірське «мавпування» перетворилося на одну із головних складових політики самопроголошеної «ДНР». Наприклад, саме так тут підло позбиткувалися з пам'яті легендарної 3...
