Десятки найкращих освітян Білої Церкви з рук першого командувача Військово- Морських Сил України віце-адмірала Бориса Кожина та відомого політолога та правозахисника Володимира Бондаренка, у присутності мера Білої Церкви Геннадія Дикого та нацгвардійця Сергія Позняка отримали орден «Патріот України», як високу відзнаку за їх професіоналізм, патріотизм та вагомий внесок у розвиток Української держави.
«Ці нагороди та пам’ятні подарунки є відзнакою вашої багатолітньої праці заради становлення нашої української освіти. Ми вдячні кожному з вас за розбудову нашої освіти і маємо підтримувати один одного у всіх викликах такого непростого сьогоднішнього світу. В єднанні наша сила, а в вашій натхненій та творчій діяльності – сила наших майбутніх поколінь. Прийміть наші щирі привітання. Слава Україні!», сказав Борис Кожин, як Голова Конгресу Громадянського суспільства України. «Героям слава!», дружньо відповіли зворушені освітяни.
Багатьом із присутніх було відомо, яких титанічних зусиль доклав перший адмірал України у далекі 1991-1993 роки, коли під його безпосереднім керівництвом було створену першу бригаду надводних кораблів ВМСУ, до складу якої увійшли корабель управління Славутич, десантний корабель Донецьк, фрегат Гетьман Сагайдачний, корвет Луцьк та корабель СКР-112, що зробив героїчний рейд із Севастополя в Одесу та перейшов на бік України. Чимало дітей на уроках мужності у ті буреломні часи по всій України, від Солотвино до Херсона та від Києва до Миколаєва повторювали з надією «Україна – морська держава!» і завдяки таким офіцерам та адміралам як Борис Кожин вона дійсно стала такою.
Сергій Позняк, який захищав Україну на фронтах АТО більше ніж два з половиною роки, як і переважна більшість військовослужбовців, що пройшли горнило війни на Сході України, був лаконічним та переконливим. Його вітання можна передати кількома рядками із вірша Василя Симоненка: «За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе усі вогні. За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді…»
Володимир Бондаренко, один із організаторів заходу не менш лаконічно додав відому фразу К. Ушинського: “Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити. Дякую нашим освітянам за те, що вони вміють запалювати серця нашої молоді.”
Петро Щирий.
Ще схожі публікації:
За результатами таємного голосування у Держкомтелерадіо членів Комітету з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно - мис тецькі твори для дітей і юнацтва за...
Цей рік – ювілейний в біографії відомого письменника, публіциста, громадського діяча, великого патріота рідного краю Г. П. Данилевського. Григорій Петрович – наш земляк. Він народився 26 квітня 1829 ...
На окрайці території, де стовбичать високі терикони, вивершені із гільз стрілецької зброї та артилерійських систем, триває збройна лихоманка. Тутешні шахти (точніше, те, що від них ще залишилося) стал...
Під девізом "Сіверський Донець — ріка нашого життя!" у Слов'янську вп'яте проведено День нашого головного постачальника життєдайної вологи Його програма була дуже об'ємною, на її виконання знадобилос...
Серед найбільш обговорюваних тем сьогодення в Україні є пенсійне забезпечення, нововведення в пенсійне законодавство та все, що з цим пов’язане. Відповіді на актуальні питання в студії Медіа...
Наприкінці січня зусиллями ГО "Українська Ініціатива", за підтримки ГО "Фабрика думки Донбас", відбувся захід до 120-річчя з дня народження Володимира Сосюри у місті Сіверську (Бахмутський район, Доне...
