Гришинський район століття тому

Книга краєзнавця Валерія Кордюкова «Гришинський район у вирі 1917-1921років», це спроба розповісти максимально об’єктивно та ретельно про буремні роки того часу. Все, що розповідалося і видавалося у радянські часи – не відповідало дійсності! Багато подій і учасників  тієї доби були або забуті, або представлені, як вороги революції. Матеріал, наведений у книзі дає можливість дізнатися, як виглядав Гришинський район у соціально-економічному відношенні до1917 року, а потім у часи революційних змін 1917року. Що корисного зробив Тимчасовий уряд щодо розбудови нового суспільства, та як відбувалося захоплення влади більшовиками у жовтні 1917 року і що нового принесли ці зміни.

З книги можна дізнатися про те, хто визволяв місто Гришине  та район від австро-німецьких військ у листопаді-грудні1918 року. Архівні матеріали дадуть змогу дізнатися, яким політичним партіям віддавали свою перевагу робітники та селяни Гришинського району. У проекті буде проведена спроба аналізу причин з позиції сьогодення, завдяки чому махновський рух, учасники якого боролися за революційні ідеали свободи та рівності, надовго залишився в історії, як бандитське повстання заможних селян?

Читач познайомиться з маловідомими документами тієї доби: фотографіями, військовими мапами, матеріалами маловивченого періоду діяльності Державної варти у місті Гришине. Валерій Кордюков як автор проекту залучає і дослідження місцевих краєзнавців, намагається зробити  нариси більше цікавими та ширшими у історичному дослідженні (розповідаючи про історію будівель та їх мешканців, котрі були свідками тих подій, або мешкали у той період у Гришинському районі).

У книзі зібрано багато  фактів, але серед усього різноманіття можна виокремити такі: надання селищу статус міста, вбивство анархіста Шота на станції Гришине(три версії), приїзд Н.Махна у місто Гришине (три версії), кримінальна справа Ахтирського, вбивство членів родини Вінса, формування перших повстанських  загонів, ставлення  місцевого населення до продзагонів та ЧК тощо. У проекті задіяні матеріали з трьох архівів  та чотирьох музеїв, а також  видання з електронних бібліотек.

За допомогу в зібранні інформації для свого історичного дослідження автор висловлює подяку Ангеліні Рожковій,Миколі Яцюку,Петру Гайворонському,Діані Білоконь,Леоніду Щибрі,Віктору Батицькому,Раїсі Мазосі,Петрові Бабцю,Ларисі Моісеєнко та іншим.

На думку місцевих краєзнавців наразі це  єдина книга у Покровському районі, яка дає об’єктивне і ретельне уявлення про той буремний час.

Нещодавно в Покровську відбулася презентація книги,де пролунало чимало заслужено добрих слів на адресу Валерія Кордюкова,а районна влада викупила частину тиражу для місцевих бібліотек.


Петро Щирий.


 

Ще схожі публікації:

Герої не вмирають!
Коли-небудь ми створимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу могилу і навік поховаємо в ній війну…  Рей БРЕДБЕРІ Війна. Ще декілька років тому це слово ми вважали історизмом – понятт...
Вечір пам’яті Лупиноса
3 лютого за сприяння УМШ (Українська Миротворчі Школа), Покровської міської організації товариства «Знання» , Громадської ради при міністерстві освіти  і Донецької ОДА в Новотроїцькій ЗОШ І-ІІІ ст. вш...
Валерій Романько отримав заслужену нагороду
Цими днями заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко в урочистій обстановці вручила нагороди працівникам бюджетної сфери Донецької області. Серед нагороджених – доцент Донбаського держав...
Олена Теліга: з Україною в серці
21 липня виповнилося 105 років від дня народження великої патріотки України, талановитої поетеси Олени Теліги. Довгий час ім'я Олени Теліги замовчувалося, бо для більшовицької влади вона була ворог...
«БУРЛАКУЄ» НЬЮ-ЙОРКОМ І СЕЛОМ
  Пам’ятники Горькому, який зневажав українську мову, досі стоять ледь не у всіх областях, а заклади культури з його іменем функціонують не тільки в столиці   Як не намагалася громадськість Бахмута п...
Привид Моворосійська досі ходить поміж териконами
  Спочатку полонили наше слово …Тролейбус неквапом чалапав колесами по асфальту, немов калошами великого розміру. Двері відчинялися й зачинялися, і невдовзі салон нагадував діжку, яку, аби ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme