Побороти страх казкою ... Рецепт від українського Нострадамуса

Дитина вірить у казку. Вірить у Діда Мороза і чарівних ельфів, в чудо і незмінне торжество справедливості. Але потім настає час, коли ці мрії назвуть ілюзіями, з якими треба терміново розлучитися, щоб подорослішати. Але сьогодні психологи говорять про те, що казка лікує дитячу душу. З душею, яку вилыкувала казка, легше жити і дорослій людині.
Журналіст -правозахисник Володимир Бондаренко давно відкрив для себе секрети зцілення дитячих душ. Тільки використовує він для цього в основному українські народні казки, а також казки з власної творчості.
Щоб далеко не ходити, Володимир застосовує свою методику на однокласниках свого сина Володі. Він узгодив свою практику з керівництвом школи, яке активно підтримує інновації в педагогіці. Казкотерапія – новий і перспективний напрям в психології, під який сьогодні активно розробляється теоретична база.
— Клас затих, і сивочолий казкар починає свою розповідь про ледачого і балуваного хлопчика Ніколя Чикина – Брікіна. …На таксі та на саночках вони відвозили його в садочок. І заносили його на руках до слухняних діточок. А він дорогою все чикався та брикався,доки Ніколю хлопчики та дівчатка не перейменували на Чикіна- Брикіна.І згодом перестали зовсім з ним дружити,бо він не ділився своїми іграшками та цукерками з друзями. І тому Чикін- Брикін перестав ходити в садочок.
Сміх оголосив кімнату. Первісне насторожене ставлення змінилося довірливо-веселим, а під кінець і зовсім задумливим.
…-І став такий смердючий та безграмотний,-продовжував Володимир Олександрович.- Бо йому навіть казочки було ліньки читати. А скоро йому набридло одягатися. І в нього на тілі почала рости шерсть. А коли ще Чикіну Брикіну і співати та говорити стало ліньки,бо не було з ким,то він зовсім перетворився у велику свиню Хрю-хрю. Бо він зовсім розучився балакати і став хрюкати.
На обличчях учнів здалося збентеження. І питання «а чи є серед ваших знайомих такий Чікін- Брікін ?, тільки посилило його. Виявилося, і з дітьми, що виросли на планшетах і ноутбуках, цілком можна розмовляти старою як світ мовою казки.
– Розповідати дітям казки можна вже починаючи з 3 років. І не тільки до 10-річних, а навіть для більш старших хлопців казки насамперед можуть допомогти подолати стрес, який породжується страхом. Це може бути надмірне горе, страх перед темрявою, водою або вогнем, ліфтами або нешкідливими тваринами. У більш старші роки це вже переважно страх перед самостійністю, відповідальністю, нездатність встановлювати відносини з людьми.
У цій ситуації казка – добрий і найбільш м’який варіант в алегоричній формі спонукати дитину подивитися на себе з боку і в кінцевому підсумку вийти із зони комфорту, в якій їх утримує страх. Тому я вважаю, що казка – це спосіб перемогти страх.
Для цього у нас є ціле джерело у вигляді нашого чудового фольклору. Скільки в ньому персонажів, що будять фантазію та навчають добру! Це і Котигорошко, і Кожум’яка, Кіт в Чоботях, і безліч інших. Історія нашої культури не тільки допомагає нам пам’ятати, хто ми, а й у прямому сенсі слова зцілює нас.
Володимир також активний прихильник того, щоб діти не розлучалися з казкою в своєму побутовому та повсякденному житті. Треба, вважає він, щоб портрети казкових героїв висіли на шкільних стінах і біля спортивних майданчиків. У казці дитина відчуває близьку собі атмосферу, тому йому стає комфортніше в місцях, де він бачить безліч казкових мотивів. Це немов свого роду посил дитині: ти тут господар! Тебе тут чекають!
Український Нострадамус, крім цього, відомий і як ініціатор створення у всіх містах України дитячих містечок. Перший подібний проект був здійснений в Миколаєві архітекторами Поповими. Володимир Бондаренко був в числі громадських активістів, які активно підтримали цей почин. І дійсно, на пустирі з-під давно занедбаного ринку раптом розцвів цілий світ казкових атракціонів для дітей.
Крім виховного, у комплексу також пізнавальне значення. Тут діти можуть зануритися в світ персонажів казок Пушкіна, бачити середньовічні замки і перший корабель, який був побудований на місцевому суднобудівному підприємстві. Не випадково його прозвали українським Діснейлендом.
– Адже є в світі чимало споруд з концепцією, близькою знаменитому американському Діснейленду. Це і Діснейленд в Парижі, і Європа – парк в Мюнхені, куди теж стікаються туристи з усіх країн. А чому ж, питається, Київ не гідний честі мати своє дитяче містечко? Хіба нас не цікавить прорив у туристичній галузі?
Але ж для того, щоб побудувати таке спорудження в кожному місті нашої країни, великих капіталовкладень адже не потрібно. Потрібен ентузіазм і рішучість зрушити справу з мертвої точки. І думаю, наші любі діти теж давно заслужили менш байдужого до себе ставлення,-вважає Володимир Бондаренко
Казкотерапія з точки зору свого застосування в реальності, має незліченну кількість форм, кожна з яких несе промінчик світла та добра в наш суворий і скупий світ.