This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Торські євродрова від Журавльова

На Лиманщині уже більше десяти років ведуться розмови про будівництво на селі невеликого заводу по виробництву піллет чи біопалива. Однак далі слів справи не посуваються

І от на початку нового 2019 року наш край облетіла приємна новина- у Торському почав працювати цех по виробництву піл лет

Їх уже виробили не один десяток тонн. Щоб розповісти читачам «Зорі» про отой новоявлений цех і про незвичне для багатьох з нас слово «піллети» побували у Торському.

 

На вулиці хурделило, мороз рум’янив щоки і кусав за руки. Переступивши поріг капітально відремонтованого добротного приміщення, ми і опинилися в цеху. А у ньому пахло свіжоскошеним колосом пшениці, війнуло теплом. Три величезні конусоподібні ємкості, кілька поточних ліній, потужний електродвигун й інші вузли єдиного великого механізму можна сміливо назвати одним словом – міні-завод.

Він ритмічно працював, а мені пояснили систему його роботи і показали піллети, які регулярно, через певні проміжки часу сипалися, мов новенькі мідні п’ятаки, з труби на світ Божий.

  • Оце і є оті піллети, – пояснює директор ТОВ «Престиж» Олександр Вікторович Журавльов.
  • А чому вони пахнуть хлібом ? – цікавлюсь я у нього.
  • А тому, що виробили їх з … соломи, на якій ще у липні 2018 року колосилася пшениця. І підкреслив – піллети у Торському ми виробляємо тільки з соломи. Її припасли багато.

 

  • Читачам поясню: слово піллет походить від однойменного англійського , яке означає паливна гранула або ж біопаливо.

Слово оце народилося в Англії у 1947 році. Саме тоді й почали виробляти піллети і з кожним роком їх у світі виготовляють усе більше і більше- мільйони тонн.

Дуже коротко про процес виготовлення піллет. Про нього ми наочно розповідаємо знімками у цьому матеріалі.

Спочатку солому у тюках завозять в цех і кладуть на поточну лінію. Далі її подрібнюють перший раз, а потім другий. Частково перемелюють на борошно.

Потім цей матеріал за допомогою пари під високим тиском пресують у гранули. Далі у кондиціонері її зволожують і гранулюють на матриці. На виході з неї гранули мають 90-100 градусів плюсової температури.

Згодом їх охолоджують і просівають на вібраційному ситі. Продукт готовий до реалізації.

Цей міні-завод український- Харківського підприємства по виробництву промислової техніки «Альфа» . Вартість цеху – більше півтора мільйона гривень.

А потім директор запрошує в адміністративне приміщення «Престижу». Торік у ньому провели капітальний ремонт. У світлій і зі смаком оздобленій пластиком залі тепер проводять збори й інші масові заходи колективу.

Є кабінет, оснащений оргтехнікою, для заступника директора, головних інженера й агронома. В іншому світлому кабінеті- бухгалтерія.

Додам, у їдальні, яка працює з початку весняних польових робіт і до осені, також проведено ремонт. У ній комфортно, а головне – безкоштовно годують трудящих.

У просторому і світлому кабінеті директора пахне літом від двох снопиків пшениці, які вдало прикрашають інтер’єр. Тут я і попрохав його відповісти на кілька запитань.

-Олександре Вікторовичу, ви кожен рік розширюєте виробництво. Пайщиків додається, як колишніх колгоспників, так і їхніх дітей, онуків. А навіщо вам ще й цех по виробництву піллет ?

– Спасибі за запитання. Згадав одразу перші кроки «Престижу» коли у колективі було усього чотири чоловіки, а землі- кіт наплакав, усього 37 гектарів. Сьогодні у нас більше тисячі гектарів і майже 250 пайщиків.

А стояти на місці і не розвиватися, за сьогоднішніх умов, смерті подібно. Життя вимагає застосування нових прогресивних технологій і нової техніки. Хоча це дорого коштує. Кредитні ставки високі, прибутки банків великі. Аграріям важко.

Так от- ми, по-перше, утворили аж п ять нових робочих місць. А якщо будемо працювати у дві зміни, що не виключено, то додається ще п ять робочих місць. Десять нових робочих місць для нашого Торського дуже багато значить . Особливо взимку.

По-друге – зростає орендна плата на усе, а з нею і достойна зарплата у нашому колективі. Звідки брати гроші? Ми їх шукаємо і знаходимо. Боргів по зарплаті ніколи не було.

По-третє – що найголовніше-, у нас своя сировина- солома. А це дуже вигідно. Раніше солому подрібнювали на комбайнах і залишали в полі. Це десятки тисяч тонн.

По-четверте – турбуємося про екологію. Піллети виготовляємо не з лісу, не з дерева, а з соломи. І таким чином зберігаємо ліс.

– Олександре Вікторовичу, а яка потужність міні-заводу ? Чим вигідні піллети для споживачів ?

– Нині ми обкатуємо лінію. Сьогодні за годину виробляємо до півтори тонни продукції. Далі потужність зростатиме.

Піллети- вигідна річ. Одна тонна їх заміняє 4 складометри дубових дров. Ціна іх набагато дешевша від дров.

Енергетична віддача , калорійність піллет у 2,2 – 2,4 рази вища, як від дров, так, у певній мірі, і від вугілля. А вугіллячко сьогодні дорогуще.

І не випадково в Торському уже охрестили піллети –  євродровами. Дуже влучно.

Солома, як не дивно, не гірше джерело поповнення енергії, ніж, наприклад, сонце.

А на закінчення бесіди О.Журавльов розповів таке

  • Практичні США і Західна Європа активно переходять на виробництво піллет і біопалива. У США їх виробляють більше двох мільйонів тонн. А у Європі, у невеликій Швеції зокрема- до двох мільйонів тонн. У 2020 році шведи взагалі хочуть відмовитись від газу і нафти, які нині використовують для опалення житла, громадських приміщень та для інших побутових потреб.

Ми ж ідемо в Європу. І на неї рівняємося. Мої земляки  роблять перші кроки у цьому напрямку. Вони-впевнені.

Ще хочу додати, що це перший потужний виробничий об’єкт, який звели у Торському за останні 35 років.

А я хочу сказати кілька слів про Олександра Вікторовича, як

благодійника. Він завжди приходить на допомогу як жителям рідного села, так і Лиманського району. Журавльов завжди живе проблемами Торської громади.

З моменту утворення СТОВ «Престиж» він щороку усе більше і більше надає суттєву матеріальну допомогу місцевій школі, дитсадочку, ФАПу. Школі і дитсадку – продуктами харчування, будівельними матеріалами, спортивним інвентарем, меблями, транспортом.

Нещодавно подарував амбулаторії села вкрай потрібний апарат – електрокардіограф. За це йому вдячні жителі не тільки Торського села, а і сусідніх сіл – Тернів, Зарічного, Ямполівки. Особливо літні люди.

А ще Журавльов – справжній патріот України. Це саме він стояв біля витоків утворення учнівської команди «Торські козаки».

Олександр Вікторович надав дуже велику матеріальну допомогу, щоб поставити її, як то кажуть, на ноги. А потім чимало зробив для підготовки команди спочатку у обласних, а потім у Всеукраїнській війського – патріотичній грі «Сокіл – Джура».

І хлопці та дівчата не підвели. У 2017 році вони впевнено посіли перше місце на Всеукраїнській грі «Сокіл – Джура», а торік також були серед переможців.


     Іван Степняк.

Лиманський район


 

Ще схожі публікації:

Щоб небо залишалось мирним
З перших днів і місяців заснування військової частини 3035 Національної гвардії України на теренах Слов’янського краю, одним з найбільш важливих питань, крім військових, стало питання поширення позити...
“Донеччина” від 28 вересня 2016 року № 35 (15926)
У розпал воєнних дій на території Донецької області улітку 2014 року вихованці шкіл-інтернатів та дитячих будинків – діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування з тимчасово окупованих те...
Зернятко істини сховане в «міцному горішку»
Донецький міський Будинок працівників культури, яким багато років керує Майя Калініченко, відкрив новий сезон у літературній вітальні. Попереду — чимало цікавих зустрічей із творчими особистостями. А ...
Тут не вживають мову агресора
«В колі друзів веселий, як мім, говіркий, ніби шофер професора, я роблюся німим і глухим, де вживається мова агресора. Нею хай белькотять шпигуни, і беруть інтерв’ю в полонених... Я німий від кошмарів...
«Донецька рана України»
Цими днями у Краматорську Олена Василенко – голова обласного осередку громадської організації «Українська ініціатива» разом з активістами влаштувала міні – презентацію сучасної української літератури ...
НА ПІСЕННО-КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ
Кілька років тому, перебуваючи в Болгарії, Йосип Кобзон і Філіп Кіркоров разом виконали відому пісню Еміла Дімітрова «Моя България». Вона справила велике враження на присутніх. Навіть зараз цікаво чит...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Донеччина © 2016 Frontier Theme