ХТО КОМУ ХТО?

Розмови з бабусею

 

 

– Онучок, оце ти мені онук, а Сашко син. А ким ви між собою будете?

– Він мій батько, а я його син.

– Ти нічого е плутаєш?

– Ні, бабусю не плутаю.

– А Наталка?

– Це моя мама.

– Ні. Я не твою маму маю на увазі. Моя Наталка хто тобі?

– Рідна тітка.

– А Нінка тоді хто?

– Теж тітка?

– Як це? Хіба таке буває?

– А що тут такого. Звичайно, буває й по три тітки.

– Ладно. Буває так буває. А, Вовка мій менший син. тобі хто?

– Дядько.

– А оце у твоєї матері є брат, Іван. Він тобі хто?

– Теж дядько.

– Прямо кругова порука якась! А їхня сестра Марія ким тобі доводиться?

– Тітка.

Бабуся підозріло підняла на онука очі:

– Ти нічого не плутаєш?

– Ні, бабусю, не плутаю.

–  А оце й у Івана, і у Марії, й у Вовки, й у Наталки є діти. Хто вони тобі?

– Двоюрідні брати і сестри.

– Усі?

– Усі.

– А оце, припустим, діти моєї Наталки дітям твоєї тітки Марії ким між собою будуть?

– Ніким.

– Так це вони й женитися між собою можуть?

– А чому б і ні?

– Не дай Бог! А оце, приміром, твоя мати ким доводиться моїй Наталці.

– Невісткою.

-А мені?

– Теж невісткою.

–  А Нінці?

– Теж невісткою.

– Не може такого бути!

– Але так є бабусю.

– Ладно. А ким оце Нінка й Наталка будуть твоїй матері?

– Зовицями.

– Це ж треба таке придумати. А Вовка хто твоїй матері?

– Дівер.

– А Іван, брат твоєї матері, він ким доводиться твоєму батькові, тобто моєму сину?

– Шуряком.

– А чоловік твоє тітки по матері ким буде твоєму батькові?

– Свояком.

– Так-так-так. А оце ти ким доводишся дітям моєї Наталки?

– Двоюрідним братом.

– А вони тобі?

– Двоюрідними братами й сестрами.

– А ваші діти ким між собою будуть?

– Троюрідними братами й сестрами.

– А мені?

– Правнуками.

– А я їм?

– Прабабусею.

– А діти дітей Наталки ким будуть твоєму батькові?

– Внучатими племінниками.

– А він їм?

– Дідусем, братом бабусі.

Бабуся замовкла, призадумалася і знову обізвалася:

–  А звідки, онучок, ти все оце знаєш?

– Та у вас же, бабусю, про все це ще в дитинстві розпитував. Ви й  розповідали.

-Та ти шо! І навіщо воно тобі усе це треба? Давай краще карти неси: пару разів в підкидного перекинемося.


Підслухав і записав Петро Гайворонський


 

Ще схожі публікації:

Улюблене місто крізь призму років і почуттів
Історія про те, як телеграма, направлена Брежнєву, допомогла звичайній шахтарській сім'ї отримати квартиру в донецькій новобудові   Для Ігоря Миколайовича і Галини Трохимівни Мусіних Донецьк уже баг...
Минуще все – лиш слово не мине…
Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав. Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав. О.Яворська, «Молитва»   Краса і міць, глибока мудрі...
Непомічене свято
  Кожному відомо із фізики, що різнойменні полюси притягуються. Так само люди різної вдачі, культури, побуту підсвідомо тягнуться один до одного, щоби впізнати щось нове, цікаве і таким чином ...
Ще один визволитель відомий
    Напередодні 68-ї річниці визволення України від фашистських окупантів до села Долина Слов'янського району прибула представницька делегація на чолі з головою РДА Петром Бєлоконовим....
Перший храм у Волновасі. Греко-католицький
У статті 35 Конституції України закріплено право  громадян нашої держави на свободу віросповідання: “Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-я...
Шлях до рідної мови
Зранку 9 листопада, у День української писемності й мови, в учнів та вчителів Новолуганської ЗОШ був піднесений настрій, в навчальних кабінетах можна було побачити вислови про мову, українські орнамен...

The Author

ArtemenKo

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme