Центр соціальної адаптації ветеранів АТО і їх сімей з такою оптимістичною назвою діє в Краматорську п’ятий рік і за цей час зроблено чимало.
Як вважають фундатори громадської організації «Союз ветеранів АТО Донбасу», створений ними центр «Поруч», хоч і не раз змінював своє розташування, але незмінним є те, що весь час лишається місцем тяжіння ветеранської спільноти та патріотично налаштованих громадян. За чотири роки послугами працівників закладу скористалися 1140 ветеранів АТО/ООС, 2270 членів їх родин, 2450 місцевих мешканців і громадян зі статусом тимчасово переміщених осіб.
За словами Володимира Бабича – учасника АТО з перших днів і заступника голови громадської організації – центр системно працює за такими напрямками як реінтеграція ветеранів у мирне життя, захист інтересів громади, розвиток громадянської свідомості.
–Наша місія чітко визначена: цілеспрямована стала робота з питаннями ветеранів і їх сімей. Так записано в наших статутних документах і так є в житті, розповідає пан Бабич. – Все що маємо в цьому центрі працює на ветеранів, зокрема і кав’ярня, дохід з якої направляється на розбудову закладу.
Власне кав’ярня є складовою центру, де також є приміщення для заходів психологічної підтримки ветеранів і їх сімей, спортивна зала з обладнанням і є велика конференц-зала, облаштування якої триває. «Ми прийшли в звичайнісінький підвал і починали з нуля», – пояснюють атовці.
Звертаю увагу на кілька картин Володимира Півня, художника і культуролога з Дружківки, тож помітивши мій інтерес ветеран Андрій Поляков додає, що й сам уміє тримати пензля і підтримує охочих до малювання. Також колишній донеччанин, доброволець, який мужньо пройшов Іловайське пекло, Андрій Поляков розповів про успішний кінопоказ фільму Марії Старожицької «Війна химер» про трагедію нав’язаної нам гібридної війни.
–Про всі заходи намагаємося інформувати не тільки ветеранську спільноту, маємо свою сторінку в ФБ, залучаємо до співпраці місцеві медіа, – підключається до розмови уродженець Луганщини, ветеран АТО Роман Балабойко.
Ще два роки тому комунальне підприємство РТРК «Регіон-Донбас», де він і зараз працює, випускало газету «Вісті Донбас» і Роман, як журналіст, фахово розвінчував фейки російської пропаганди – газета поширювалася в «сірій зоні» та на КПВВ. На жаль, це видання було втрачено – обласна влада розвела руками, а взамін не з’явилося нічого…
Викликані карантином обмеження змусили активістів пригальмувати в своїй публічній діяльності, але коли ситуація дозволила – днями в Покровську відбувся семінар з підвищення можливостей ветеранських організацій західної Донеччини. Захід зорганізував «Союз ветеранів АТО Донбасу» в рамках грантового проєкту «Підвищення якості допомоги ветеранам через підсилення фаховості представників ветеранського руху у західній частині Донецької області», що реалізується за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру.
За словами пана Балабойка, під час семінару його учасники – колишні воїни і волонтери, що працюють у ветеранському секторі, встигли не тільки дізнатись багато нового, а ще й налагодити партнерські зв’язки між своїми організаціями. Захід зібрав учасників з Покровська і сусідніх міст, з приазовського Маріуполя та Великоновосілківського району.
Так, координатор центру «Поруч» Яна Говядова поділилась методологією його функціонування, розповіла про напрямки роботи та плани розвитку мережі схожих центрів на Донеччині. Отже, було порушене питання взаємодії ветеранських ГО між собою та з органами державної влади на місцях.
Роман Балабойко поділився зі слухачами власним досвідом у сфері позиціювання та медіасупроводу роботи громадської організації, а координатор юридичного напрямку роботи Центру «Поруч» Едуард Маліков провів консультації для учасників і розповів навіщо ветеранський ГО потрібен свій юрист, чим він здебільшого має займатися та як зробити процес юридичної допомоги більш орієнтованим саме ветеранів.
Для учасників семінару організували декілька майстер-класів, що окрім творчої та естетичної складової, мали ще й психологічну. У цьому блоці Яна Говядова розповіла про важливість психосоціальної складової у роботі ветеранських центрів, а також про важливість психологічної підтримки ветеранів та їх родин.
У свою чергу, координатор напрямку розвитку ветеранського бізнесу Андрій Козлов поділився з присутніми планами створення та розвитку ветеранських кооперативів і закликав охочих приєднуватися до справи. Чим ветерани підприємці можуть підтримати один одного, наскільки важливо об’єднувати зусилля, з чого починати власну справу та які зараз є перспективні позиції на ринку – відповідями на ці запитання пан Андрій поділився з аудиторією.
Захід, що через карантин відбувся для обмеженого кола учасників, невипадково відбувся у Покровську. Саме в цьому місті розпочато створення центру «Поруч» для ветеранів західної частини області. А далі буде Маріуполь.
А ще в центрі «Поруч» подарували збірку «Донеччина віршує», створену за ініціативи «Союзу ветеранів АТО Донбасу» та за підтримки Краматорської міської ради. У видання увійшли поезії учасників АТО/ООС, які народилися або мешкають у Донецькій області.
«Тут серед віршованих рядків схований безцінний дар поетів, які бачили цю війну зсередини-їхні почуття та внутрішній духовний світ. У збірці знайшлося місце і ліриці, і бойовим спогадам, і власним мріям…», – йдеться в передмові до книжки.
Серед авторів як початківці так і поети з досвідом як наприклад Сергій Несвіт – ще в мирний час працював у Донецькому національному університеті і віршував. Науковець-філолог уже кілька років у лавах збройних сил і продовжує писати про побачене і пережите.
Деякі з поезій атовців міцно «прив’язані» до спогадів про конкретні бої. «Блокпост – село Пески», «Позиция на Светлодарской дуге…», – так називає свої вірші Валерій Афонський. Також російською висловлює свою патріотичну позицію Іван Виговський у віршах «Край родной!» і «Мы бандеровцы Донбасса!».
Хвилюють рядки Олександра Ломова, Бориса Мовчана і особливо Романа Балабойка, який ніби узагальнив почуття своїх побратимів ось цими рядками:
Люблю тебе, моя земля,
Все в тобі гарне і доречне,
Весняний квіт, політ джмеля,
Ти ж Україна, безперечно,
Свята Донеччина моя.
Ще схожі публікації:
– Евтерпа! Калліопа! Мельпомена! Талія! Терпсіхора! Ерато! Полігімнія! Кліо! Уранія!.. Глухі хіба? Де ви там?.. Ні – це не перекличка наявних представниць кращої половини людства у чиємусь приватно...
16 зворушливих історій про людей, які не обрали для життя іншу країну, а залишились в Україні і тут приносять їй користь. Насправді це концентрат позитивних історій про незламних долею людей. Один з г...
Слов’янці активно включилися у святкування 200-ліття від дня народження свого славетного поета-земляка Михайла Петренка. Один із таких заходів, запланованих ще у кінці минулого року – Всеукраїнський н...
СПОГАДИ УЧАСНИКІВ ПОДІЙ, ЩО ПРИЗВЕЛИ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ Серпневий путч 1991 року не лише не вберіг СРСР від розпаду, а несподівано стрімко пришвидшив цей процес. Проголошений у Москві так званий ГК...
Є в історії нашої газети «Донеччина» і військова сторінка-у свій час у редакції працювали редакторами і журналістами не тільки учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни , зокрема Анатолій Чумак ,...
За результатами таємного голосування у Держкомтелерадіо членів Комітету з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно - мис тецькі твори для дітей і юнацтва за...
