ПІДТРИМКА ВЕТЕРАНІВ – «ПОРУЧ»

 

Центр соціальної адаптації ветеранів АТО і їх сімей з такою оптимістичною назвою діє в Краматорську п’ятий рік і за цей час зроблено чимало.

Як вважають фундатори громадської організації «Союз ветеранів АТО Донбасу», створений ними центр «Поруч», хоч і не раз змінював своє розташування, але незмінним є те, що весь час лишається місцем тяжіння ветеранської спільноти та патріотично налаштованих громадян. За чотири роки послугами працівників закладу скористалися 1140 ветеранів АТО/ООС, 2270 членів їх родин, 2450 місцевих мешканців і громадян зі статусом тимчасово переміщених осіб.

За словами Володимира Бабича – учасника АТО з перших днів і заступника голови громадської організації – центр системно працює за такими напрямками як реінтеграція ветеранів у мирне життя, захист інтересів громади, розвиток громадянської свідомості.

–Наша місія чітко визначена: цілеспрямована стала робота з питаннями ветеранів і їх сімей. Так записано в наших статутних документах і так є в житті, розповідає пан Бабич. – Все що маємо в цьому центрі працює на ветеранів, зокрема і кав’ярня, дохід з якої направляється на розбудову закладу.

Власне кав’ярня є складовою центру, де також є приміщення для заходів психологічної підтримки ветеранів і їх сімей, спортивна зала з обладнанням і є велика конференц-зала, облаштування якої триває. «Ми прийшли в звичайнісінький підвал і починали з нуля», – пояснюють атовці.

Звертаю увагу на кілька картин Володимира Півня, художника і культуролога з Дружківки, тож помітивши мій інтерес ветеран Андрій Поляков додає, що й сам уміє тримати пензля і підтримує охочих до малювання. Також колишній донеччанин, доброволець, який мужньо пройшов Іловайське пекло, Андрій Поляков розповів про успішний кінопоказ фільму Марії Старожицької «Війна химер» про трагедію нав’язаної нам гібридної війни.

–Про всі заходи намагаємося інформувати не тільки ветеранську спільноту, маємо свою сторінку в ФБ, залучаємо до співпраці місцеві медіа, – підключається до розмови уродженець Луганщини, ветеран АТО Роман Балабойко.

Ще два роки тому комунальне підприємство РТРК «Регіон-Донбас», де він і зараз працює, випускало газету «Вісті Донбас» і Роман, як журналіст, фахово розвінчував фейки російської пропаганди – газета поширювалася в «сірій зоні» та на КПВВ. На жаль, це видання було втрачено – обласна влада розвела руками, а взамін не з’явилося нічого…

Викликані карантином обмеження змусили активістів пригальмувати в своїй публічній діяльності, але коли ситуація дозволила – днями в Покровську відбувся семінар з підвищення можливостей ветеранських організацій західної Донеччини. Захід зорганізував «Союз ветеранів АТО Донбасу» в рамках грантового проєкту «Підвищення якості допомоги ветеранам через підсилення фаховості представників ветеранського руху у західній частині Донецької області», що реалізується за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру.

За словами пана Балабойка, під час семінару його учасники – колишні воїни і волонтери, що працюють у ветеранському секторі, встигли не тільки дізнатись багато нового, а ще й налагодити партнерські зв’язки між своїми організаціями. Захід зібрав учасників з Покровська і сусідніх міст, з приазовського Маріуполя та Великоновосілківського району.

Так, координатор центру «Поруч» Яна Говядова поділилась методологією його функціонування, розповіла про напрямки роботи та плани розвитку мережі схожих центрів на Донеччині. Отже, було порушене питання взаємодії ветеранських ГО між собою та з органами державної влади на місцях.

Роман Балабойко поділився зі слухачами власним досвідом у сфері позиціювання та медіасупроводу роботи громадської організації, а координатор юридичного напрямку роботи Центру «Поруч» Едуард Маліков провів консультації для учасників і розповів навіщо ветеранський ГО потрібен свій юрист, чим він здебільшого має займатися та як зробити процес юридичної допомоги більш орієнтованим саме ветеранів.

Для учасників семінару організували декілька майстер-класів, що окрім творчої та естетичної складової, мали ще й психологічну. У цьому блоці Яна Говядова розповіла про важливість психосоціальної складової у роботі ветеранських центрів, а також про важливість психологічної підтримки ветеранів та їх родин.

У свою чергу, координатор напрямку розвитку ветеранського бізнесу Андрій Козлов поділився з присутніми планами створення та розвитку ветеранських кооперативів і закликав охочих приєднуватися до справи. Чим ветерани підприємці можуть підтримати один одного, наскільки важливо об’єднувати зусилля, з чого починати власну справу та які зараз є перспективні позиції на ринку – відповідями на ці запитання пан Андрій поділився з аудиторією.

Захід, що через карантин відбувся для обмеженого кола учасників, невипадково відбувся у Покровську. Саме в цьому місті розпочато створення центру «Поруч» для ветеранів західної частини області. А далі буде Маріуполь.

А ще в центрі «Поруч» подарували збірку «Донеччина віршує», створену за ініціативи «Союзу ветеранів АТО Донбасу» та за підтримки Краматорської міської ради. У видання увійшли поезії учасників АТО/ООС, які народилися або мешкають у Донецькій області.

«Тут серед віршованих рядків схований безцінний дар поетів, які бачили цю війну зсередини-їхні почуття та внутрішній духовний світ. У збірці знайшлося місце і ліриці, і бойовим спогадам, і власним мріям…», – йдеться в передмові до книжки.

Серед авторів  як початківці так і поети з досвідом як наприклад Сергій Несвіт – ще в мирний час працював у Донецькому національному університеті і віршував. Науковець-філолог уже кілька років у лавах збройних сил  і продовжує писати про побачене і пережите. 

 Деякі з поезій атовців міцно «прив’язані» до спогадів про конкретні бої. «Блокпост – село Пески», «Позиция на Светлодарской дуге…», – так називає свої вірші Валерій Афонський. Також російською висловлює свою патріотичну позицію Іван Виговський у віршах «Край родной!» і «Мы бандеровцы Донбасса!».

Хвилюють рядки Олександра Ломова, Бориса Мовчана і особливо Романа Балабойка, який ніби узагальнив почуття своїх побратимів ось цими рядками:

Люблю тебе, моя земля,

Все в тобі гарне і доречне,

Весняний квіт, політ джмеля,

Ти ж Україна, безперечно,

Свята Донеччина моя.

Ще схожі публікації:

«Орловський фаворит» – візитна картка Рубців
Сільгосппідприємство «Дружба» – найбільше на Лиманщині. В цьому році у ньому добилися найвищих врожаїв ранніх зернових по району – по 51 центнеру на круг озимої пшениці. І це не випадково, бо очолю...
Часопис “Донеччина” від 7 квітня 2017 року № 14 (15952)
Як ви гадаєте, у День сміху у нас на обличчі має бути усмішка чи посмішка? Здається, що різниці немає? Ви глибоко помиляєтеся! – пише газета Експрес. – Ці два іменники утворенні від дієслів, – пояс...
Часопис “Донеччина” від 7 липня 2017 року № 25 (15963)
Перше питання, яке я задав би самому собі, як мешканцю Слов’янська: «Чому саме наше місто обрали першим для захоплення і перетворення на фор- пост інтервенції і окупації українських земель?». Одразу в...
Часопис “Донеччина” від 15 березня 2018 року № 3 (15983)
Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Покровськ, Мирноград, Волноваха, Бахмут, Костянтинівка, Дружківка… Це назви тільки великих міст Донеччини, мешканці яких взяли участь у відродженому творчому конкурсі «...
Пригоди «Буратіно» у донбаських шахтах. Вантажте танки вагонетками!
На окрайці території, де стовбичать високі терикони, вивершені із гільз стрілецької зброї та артилерійських систем, триває збройна лихоманка. Тутешні шахти (точніше, те, що від них ще залишилося) стал...
"Донеччина" від 3 червня 2016 року № 19 (15910)
«Почнемо, браття, пісню невеселу словами призабутої старини про Ігорів згорьований похід…» Підстав для того, аби нагадати моєму співрозмовнику перші рядки славетної літературної пам’ятки Київської...

The Author

Ігор ЗОЦ

Донеччина © 2016 Frontier Theme