Задля безпеки арсеналів

На Одещині, Кіровоградщині і Хмельниччині тренувалися охорона та пожежно-рятувальні підрозділи арсеналів, баз зберігання зброї й боєприпасів.

За легендою тренувань, диверсійна група ворога атакує склад в одному місці, здійснивши попередньо відволікаючий підпал в іншому.

Пожежна команда повинна ліквідувати загоряння. Підсилена бронетехнікою оперативна бойова група має прикрити роботу пожежників і знищити диверсантів.

За результатами тренувань командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант Олександр  Сирський надав високу оцінку підготовці та діям військовослужбовців. Він визначив завдання щодо подальшої роботи над забезпеченням надійної охорони складів, належних умов зберігання боєзапасу та якісної підготовки особового складу:

– Військовослужбовці діяли швидко, злагоджено і професійно. Видно, що в частині функціонує система підготовки особового складу. Зараз командування вживає заходів, щоби підрозділи, які охороняють бази зберігання зброї і боєприпасів, мали усе необхідне для цього.

– Протягом останніх років проведена колосальна робота. Але, звісно, нам ще є над чим працювати. Це стосується як облаштування сховищ, вдосконалення технічних засобів охорони, так і постійної інтенсивної підготовки особового складу. Оскільки безпека таких об’єктів – це людські життя, дрібниць тут не буває, – зазначив генерал-лейтенант Олександр Сирський, підсумовуючи результати тренувань.

Якщо в одних зонах можна працювати відносно «комфортно», розгортаючи шланги та заливаючи вогонь у повен зріст, то в інших – усе, як в бою. Чим швидше рухаєшся і нижче лежиш, – тим безпечніше. Діяти треба точно, продумано, обов’язково – з-за укриття. Адже у відповідь з «вогню» може прилетіти цілком справжній уламок.

– Будь-яке, навіть дуже складне, на перший погляд, завдання, можна виконати, якщо мати надійних підготовлених людей і необхідну техніку. Тому ми постійно тренуємося діяти за різними командами. Кожен знає своє місце, де він повинен бути і що робити у тій чи іншій ситуації. Але якщо обстановка небезпечна для життя людей, – працює пожежний танк. Його розрахунок теж регулярно тренується, зокрема, як бачите, і сьогодні, – зазначив старший лейтенант Віталій Сухін.

Лейтенант Оксана Калкутіна – командир роти забезпечення. Дівчина – магістр державного управління. Під час навчання у столиці вона закінчила кафедру підготовки офіцерів запасу. Потім зголосилася пройти 18-місячну службу осіб офіцерського складу за призовом. Згодом підписала контракт. Любить військову справу і вважає, що досвід, набутий в армії, точно їй не завадить:

– Це робота з особовим складом, з технікою, але перш за все – організація. Командир повинен організовувати роботу, сам подавати приклад, майстерно володіти усією технікою. Щоб особовий склад міг рівнятися на командира.

– І Ви вмієте водити все оце «важке залізо»?, – запитую Оксану, показуючи на вантажівки у боксах.

– Так.

– Як ставиться родина до Вашого вибору?

– З самого початку родина була не в захваті. У моїй сім’ї немає військових. Але це мій вибір, і вони його прийняли. Зараз, на даний момент, батьки вважають, що я усе зробила правильно.

–  Чи сприйняли б Ви хлопця або чоловіка, який не відслужив?

– Звичайно. Це вибір кожного. У чому різниця між добровольцем і людиною, яку призивають? Я прийшла сюди сама, мене ніхто не змушував. Якщо людину заставляють щось робити, – вона не буде віддаватися справі на сто відсотків. Це виключно питання професіоналізму.

– Ваші побажання колегам?

– Тим, хто служить, бажаю витримки. Це найголовніше. Зараз військові роблять дійсно колосальну справу. Поваги, взаєморозуміння. Тим, хто хоче призиватися, – бажаю успіхів і, звісно, знайти свою професію та себе у майбутньому.

– Чи складно командувати людьми?

– Спочатку дуже складно. Я прийшла у військову частину заступником командира роти по роботі з особовим складом. Звісно, працювала з людьми, але все одно відповідальність за їхні життя ніс командир роти. Коли ж я сама стала командиром,  – зрозуміла, наскільки  це колосальна робота. І тут уже справа не в техніці. Кожного потрібно вислухати. Пояснити, як правильно вчинити у тій чи іншій ситуації. В моєму підпорядкуванні є люди, які прослужили уже 19 років тут, у цій частині. Тому, звичайно, мені як молодому офіцеру без практики визначати завдання і командувати на початку було важко. Але зараз я бачу результати нашої спільної праці, бачу, що мене дійсно цінує особовий склад, з яким я працюю. Це додає сили і надихає.

– Скільки дівчат у Вас в підпорядкуванні?

– Дівчат у мене семеро. З ними простіше. Вони розуміють мене з півслова. З чоловіками, природно, трішки складніше, але ми знаходимо спільну мову. Командир повинен вміти знайти підхід до кожного, підібрати правильні слова і підтримати.

Сергій Миколайович – старшина пожежної команди. Їхню роботу доводилося спостерігати під час гасіння умовної пожежі. За спиною аксакала понад 30 років військової служби, у тому числі – гарячі бої в районі Мар’їнки у складі 28 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Сьогодні чоловік передає свій досвід молодим строковикам.

– Що має знати пожежник у такому небезпечному місці? – запитую Сергія Миколайовича.

– Наші правила та інструкції, на жаль, написані кров’ю. Цього не можна забувати. Одне слово «Новобогданівка» досі викликає неприємні емоції. Як у військових, так і в цивільних. Дай Боже, щоби ніколи не доводилося застосовувати наші навички на практиці, але під час навчань сил краще не жаліти. Це допоможе в надзвичайній ситуації врятувати життя. Кожен боєприпас має свій радіус дії. Коли є вірогідність запуску реактивного струменю – робити прогнози взагалі справа невдячна. Ніколи не знаєш, куди воно може піти.

– Ваші хлопці після важких фізичних навантажень, мокрі, всі у землі, грязюці, але задоволені. Як у вас так виходить?

– Військову таємницю ми не видамо (сміється. – прим. авт.). Все залежить від колективу. У гарній команді люди один одного підтримують.

– Ваші побажання колегам?

Цим? (показує на свою пожежну команду, хлопці усміхаються. – прим. авт.) Щоби вони залишилися тут на контракт. Ми даємо строковикам спеціальність, яка може знадобитися і в цивільному житті. Готуємо спеціалістів-пожежників, за яких точно не соромно.


Володимир ПАТОЛА

Фото автора


 

Ще схожі публікації:

На Донеччині учитимуть нових Ейнштейнів
28 серпня  відкрито три нові опорні школи на Донеччині, в  яких до навчального року не лише завершено  капітальний ремонт, але й встановлено найсучасніше навчальне обладнання, зокрема, цифрові лаборат...
Як наблизити «Українську весну» і подолати українофобію?
Проблема українофобії та її наслідків зібрала за «круглим столом» у Краматорську представників обласної влади, СБУ та активістів громадських організацій. Головною темою дискусії, організованої з і...
“Донеччина” від 2 листопада 2016 року № 39 (15930)
Багато хлопців 95-ї аеромобільної бригади загинуло за період війни на сході. Тільки при звільненні Слов’янська полягло 18 військових. А під час зйомок відеоролик помер заступник командира бригади Серг...
СЕПАРАТИСТАМИ ПОВИННА ЗАЙМАТИСЯ СБУ, А НЕ ПОЛІЦІЯ
Нашим державним мужам поки що бракує політичної волі. Тому й досі важко працівникам військкоматів вручати повістки, - бажаючих воювати на Сході все менше й менше. Здавалося б, козацькі нащадки повинні...
Зберегти водні ресурси  
  У Сіверсько-Донецькому БУВР відзначили професійне свято.  Щороку в першу неділю червня фахівці-водники відзначають своє професійне свято – День працівників водного господарства України. В...
«Я бачу…» - забуте ім’я земляка Віталій Сергійович Сніжний – жертва сталінських репресій
    Я бачу – під небом блакитним тріпоче скуйовджений стяг, де наскрізь осончений вітер над городом крила простяг.   І чую: каньйонами вулиць вирує гучний водопад, що з гулом, розхлюпаним гулом, у ги...

The Author

Редакція "Донеччини"

Донеччина © 2016 Frontier Theme