До історії соляної промисловості України крізь призму документів ЦДНТА України

 

 

Протягом усієї історії людства сіль була і залишається невіднятною її частиною. У сучасному світі люди звикли до того, що сіль завжди є в них вдома, її легко можна купити в магазині, проте вони не замислюються, яких зусиль треба докласти, щоб її видобути.

Соляна промисловість в Україні є однією з найдавніших, зараз існують такі великі родовища з видобутку кам’яної солі як: Артемівське, Слов’янське, Солотвинське, Сасик тощо.

Наразі найбільший виробник кам’яної солі в Україні – “Артемсіль”. Дане підприємство виробляє 94% соляної продукції. Проте за весь час своєї роботи виробник використав лише 4% своїх родовищ.

Видобуток солі та її промислово-економічне значення неодноразово ставали предметом наукових досліджень. У Центральному державному науково-технічному архіві України (далі — ЦДНТА України) відомості щодо розвитку соляної промисловості 1948-1970-х рр. знайшли своє відображення у звітах про науково-дослідні роботи (фонд Р-146, комплекс 3-47).

Українським науково-дослідним інститутом соляної промисловості («УКРНДІСІЛЬ») (раніше Всесоюзний науково-дослідний інститут соляної промисловості “ВНДІсіль” Міністерства харчової промисловості) були розроблені звіти про науково-дослідні роботи з проблем: видобутку кам’яної солі, правил безпеки при веденні робіт з видобутку і переробки кам’яної солі, пошуку способів боротьби з пилом у виробничих цехах солепідприємств, розробки прогресивної технології та вибору обладнання, які найкращим чином відповідають вимогам автоматизації виробництва, розробки технології виробництва солі з різними добавками тощо.

Давайте з вами зупинимося на одній з найбільш актуальних проблем – проблемі механізації виробництва, тобто заміни ручної праці машиною.

Корисну та цікаву інформацію у фонді «УКРНДІСІЛЬ» з даної проблеми містить звіт, в якому зафіксовані дослідження перших спроб комплексного розв’язання питань технології, механізації, організації робіт при шахтному видобутку кам’яної солі.

Згідно з даним документом, можна зрозуміти, що існуюча в 1970 р. організація виробництва і праці в гірському цеху шахти ім. Володарського рудоуправління “Артемсіль” не забезпечувала освоєння підприємством проєктної потужності та досягнення проєктних техніко-економічних показників. Тому основним напрямком удосконалення організації виробництва була концентрація гірничих робіт або, інакше кажучи, зосередження виробництва на більших шахтах.

Наприклад, в ті часи для механізації видобутку кам’яної солі рекомендувався комбайн “Караганда – 7/15” з планетарно-фрезерним виконавчим органом. Даний комбайн дозволяв проводити вироблення різного перетину (збійка і т. ін.), розвивав велику продуктивність та забезпечував циклічність роботи решти устаткування комплексу.

Планувалося, що впровадження розроблених рекомендацій комплексної механізації й організації робіт дозволить шахті не лише в короткий термін освоїти проєктну потужність, але й досягти по техніко-економічних показниках рівня кращих закордонних соляних шахт. Проте у процесі роботи науковцями були отримані дані, які незалежно від впровадження основних рекомендацій могли б використовуватися соляними шахтами, проєктними й науково-дослідними організаціями. Багато уваги приділялося розробці положень про посадові інструкції працівників управління, системі матеріального стимулювання праці ремонтних робітників тощо.

Як наслідок, завдання, які ставилися у дослідженні, дозволяли на базі тоді наявного обладнання та найбільш раціональної організації виробництва забезпечити нарощування потужності шахти та значно підвищити продуктивність праці гірничих робітників при одночасному зниженні собівартості продукції.

Вітчизняні науковці намагалися розробити інноваційні методи видобутку кам’яної солі. Наприклад, у 1962 році проводилиcя дослідження з руйнування кам’яної солі за допомогою ультразвуку.

Так, у звітах про науково-дослідні роботи, в ролі основного завдання висувалися питання про визначення продуктивності ультразвукового методу обробки кам’яної солі та його енергомісткості.

Застосування ультразвукового методу полягало у зануренні поверхні, що руйнується, в рідку середу, однак у процесі досліджень виявилося, що цього небажано робити через можливість забруднення солі абразивом.

На жаль, ці розробки не увінчалися успіхом. Науковці сформулювали висновок про непридатність ультразвукового методу для руйнування кам’яної солі в промисловому масштабі. Адже, як з’ясувалося, даний метод видобутку є досить неекономічним через велику енергомісткість процесу й практично дуже важко здійсненним в умовах соляних шахт. В цілому, спроба застосування ультразвуку наштовхнулася б на ряд непереборних технічних труднощів.

Також не менш актуальною була і залишається проблема організації праці. Підтвердженням цього є численні розробки інституту з даної проблеми, що зберігаються в ЦДНТА України. Наприклад, звіт в якому було розроблено типовий проєкт організації робочого місця машиніста автомата для фасування солі.

       За свідченнями даного документа стає зрозуміло, що вже в 70-ті роки  фасування солі було більш менш автоматизованим, частину роботи замість робітника виконував автомат. Однією з основних робіт машиніста було слідкувати за правильною роботою автомата. До того ж в його обов’язки входило підготувати етикетки, заправити автомат клеєм, засипати сіль у спеціальний бункер, усувати брак, який найчастіше виникав через заламування автоматом етикеток, слідкувати за правильним формування й заповненням пачок тощо.

Все ж головною проблемою в роботі машиніста фасувального автомата виявилося те, що значна частка робочого часу витрачалася ним на виконання функцій, обумовлених недостатнім обслуговуванням робочого місця і забезпечення необхідними матеріалами, оскільки більшість роботи була не механізована та не забезпечена централізованим обслуговуванням. Наприклад, основний матеріал для фасування солі – це етикетки, папір для загортання пачок в пакети, шпагат та клей, доставлялися на робоче місце вручну.

І саме ці проблеми ставали перепоною для підвищення продуктивності праці, адже замість виконання своїх основних обов’язків, машиніст виконував цілий комплекс додаткових сторонніх робіт.

Тому було зроблено висновок, що необхідно звести до мінімуму важку ручну роботу й намагатися ще більше автоматизувати процес фасування солі. В результаті, у звіті було запропоновано 6 варіантів проєкту організації робочого місця та розроблено методику вибору схеми обслуговування автомата. Ці розробки допомогли підвищити продуктивність праці та здобути економічний ефект від впровадження проєкту.

Крім того, не менш інформативним є звіт зі схожої проблеми, який присвячений питанню вивчення і проєктування раціональної організації й обслуговування робочих місць, де наведено, що правильна організація роботи суттєво впливає на продуктивність праці. Як і сьогодні, у 1970-х р. забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, мало вирішальне значення для збереження здоров’я робітника і досягнення високої ефективності в роботі.

Спираючись на розробки «УКРНДІСІЛЬ», сьогодні можна побачити значний прогрес в кращій організації роботи шахтного й солеперероблювального комплексів, комп’ютеризації та автоматизації вантажно-розвантажувальних операцій. Сучасні системи, що застосовуються, виключають використання ручної праці на основних виробничих процесах, дозволяють забезпечувати стабільну якість продукції та безпеку виробництва.

Наявна науково-дослідна документація з соляної промисловості, що зберігається в ЦДНТА України, дає можливість зрозуміти масштабність, виконуваної спеціалістами інституту роботи та її значущість для цієї галузі промисловості України.  

Більш детально поринути в історію становлення соляної промисловості та ознайомитися зі звітами «УКРНДІСІЛЬ» можна звернувшись до ЦДНТА України.


Катерина Котенко,співробітник ЦДНТА України 

Ще схожі публікації:

Насильству немає виправдення
У  Краматорську і Слов’янську кожний третій виклик правоохоронців пов’язаний з сімейним насильством. «Але в багатьох випадках жертви відмовляються писати заяви, оскільки хочуть лише припинити конфлікт...
ДЕНЬ СЕРЖАНТА
Більше трьох тисяч сержантів нагороджені державними нагородами.В Україні 18 листопада вдруге відзначають День сержанта Збройних Сил України. Це свято встановлено Указом Президента України №153/2019 в...
“Донеччина” від 21 жовтня 2016 року № 38 (15929)
Віденська Січ – одна з найстарших українських студентських організацій, заснована 9 січня 1868 у Відні. Засновниками й першими головами «Січі»віденськоїбули А.Вахнянин і Ю.Целевич. «Віденська Січ» ...
Ордаш Дадашов: палке серце і щедра душа...
Доля випадково звела мене із цією людиною. Він, уродженець Північного гірського Кавказу, виявився більшим патріотом Донеччини, шанувальником його історії, ніж деякі записні «краєзнавці»...   ...
До проблем історичної пам'яті
Слов’янці активно включилися у святкування 200-ліття від дня народження свого славетного поета-земляка Михайла Петренка. Один із таких заходів, запланованих ще у кінці минулого року – Всеукраїнський н...
«МИ ТУТ НЕ ВСІ СЕПАРАТИСТИ»
ВІРШІ «МИХАСЯ ШАХТАРЕНКА» З ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ Нещодавно на «Велику землю» із території ОРДЛО вдалося вивезти вірші колишнього шахтаря, який нині перебуває на окупованій території. Симптоматично, що...

The Author

Редакція "Донеччини"

Донеччина © 2016 Frontier Theme