Донецький вимір Биківнянського мартирологу Згадуємо Федора Олександровича Гладкова


 

Багато хто з нас чув про Бабин Яр у м. Києві, Рутченкове поле у м. Донецьку або Суччю балку у м. Луганську, але мало хто знає про Биківню. Мало хто сьогодні хоче вірити в розправу над власним народом, здійснену тими, хто мав би захищати його, – радянськими органами НКВС. Проте саме вони розстрілювали безвинне населення, створювали концтабори, під час слідства застосовували насилля, яке перевершувало за жорстокістю катів гестапо – і все це за вказівкою вищого керівництва СРСР, зокрема і Й. Сталіна.

Биківня це тільки один із прикладів подібних місць Радянського Союзу, зокрема і тих, що згадали вище, та вона одне з найбільших місць останнього спочинку жертв сталінського терору на Україні, місцем їх пам’яті і водночас місцем масових злочинів радянської влади проти громадян власної країни у далеких 1937-1941 роках.

Сьогодні на цьому місці Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», який зберігає пам’ять щонайменше про 20 тисяч осіб репресованих осіб. Зберігає пам’ять не тільки про мешканців міста Києва і Київської області, а і усієї України, у тому числі Донбасу. Серед них, наприклад, секретар – референт наркома освіти УРСР – Гладков Федір Олександрович – уродженець Луганської області.

На жаль ми сьогодні мало знаємо про життя і трудову діяльність Федора Олександровича через брак біографічних даних. Та незважаючи на це певну кількість інформації ми можемо прочитати в його архівно-кримінальній справі.

Народився Федір Гладков 27 листопада 1906 році в селі Кремінне Рубежанського району Донецької області (сучасна Луганська) та його професійна діяльність завжди була пов’язана з м. Києвом. Де на момент арешту працює в Наркоматі освіти УРСР на посаді секретаря – референта наркома освіти УРСР Володимира Затонського.

Читаючи архівно-кримінальну справу Федора Олександровича ми бачимо яскравий приклад фальсифікації справ органами НКВС, де чітко видно не тільки не співпадіння дат арешту і видання відповідних розпоряджень, а й доказової бази та безглуздість усього звинувачення.

Заарештований Ф.О.Гладков згідно постанови про утримання під вартою у спецкорпусі Київської в’язниці 2 вересня 1937 року за звинуваченням в участі в українській контрреволюційній націоналістичній організації, яка перебувала на терористичних позиціях. У той же час за свідченнями заарештованого про мету організації, ми читаємо, що: «Чітко про мету організації я ні від кого не чув. Але по окремим натякам, реплікам й коротким повідомленням, я догадувався, що основною метою організації є боротьба  з радянською владою і створення самостійної країни на території УРСР».

Якщо ж дивитися у чому полягала безпосередня діяльність Федора Гладкова в цій організації, то вона полягала у звичайному виконанні ним професійних обов’язків в Наркоматі освіти УРСР, що і було так званою «шкідницькою діяльністю».

Все це слугувало доказом його провини та винесенню рішення Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР 23 жовтня 1937 року про винність Федора Олександровича і засудження його до розстрілу 24 жовтня 1937 року в одній із в’язниць м. Києва.

Сьогодні подібних прикладів безжального сталінського терору є безліч, та через 80 років після подій Великого терору, ми повинні пам’ятати про жертви комуністичного режиму, згадати про їхнє життя, про те, якими були, хоча, можливо, вони й не збереглися на фото і не мають власних могил. Та завжди пам’ятати про жахіття тоталітарного комуністичного минулого, щоб не повторювалося подібне у майбутньому.


Микола Бривко

Почесний краєзнавець Донеччини.

Науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили»


 

Ще схожі публікації:

«БУРЛАКУЄ» НЬЮ-ЙОРКОМ І СЕЛОМ
  Пам’ятники Горькому, який зневажав українську мову, досі стоять ледь не у всіх областях, а заклади культури з його іменем функціонують не тільки в столиці   Як не намагалася громадськість Бахмута п...
Часопис “Донеччина” від 20 січня 2018 року № 1 (15981)
Підсумовуючи тему Шевченкіани на Донеччині, хотів би зауважити: попередня влада за останні 20 років витратила мільйони державних гривень на популяризацію в краї Дж.Юза, Стаханова чи московської Святог...
Часопис “Донеччина” від 10 лютого 2017 року № 6 (15944)
Так цими днями перед школярами та місцевими жителями села Прелєсне виступили дослідники творчості поета та лауреати премії імені Михайла Петренка: Олександр Добровольський, Микола Шакін, Віктор Антоне...
Розкіш у тяжкі часи – злочин
У зв’язку з наближенням 150-річчя Донецької залізниці (23 грудня 1869 р. ст. Слов’янськ прийняла потяг з Харкова, який відкрив регулярний рух Курсько-Харківсько-Азовською залізницею) зайнявся збором м...
Третій «ЛІТfest» у Покровську
Нещодавно у Покровську за підтримки міської ради, відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини, центральної міської бібліотеки імені Тараса Шевченка, творчого об`єднання «Суцвіття» проходи...
“Донеччина” від 19 серпня 2016 року № 29 (15920)
Здивування й подив викликав тихий прихід регіоналів у Кабінет Міністрів України, що зумовило певне розчарування багатьох уже не лише романтиків будівництва Української Держави, а й тих, хто вірив у па...

The Author

Редакція "Донеччини"

Донеччина © 2016 Frontier Theme