Донецький вимір Биківнянського мартирологу Згадуємо Федора Олександровича Гладкова


 

Багато хто з нас чув про Бабин Яр у м. Києві, Рутченкове поле у м. Донецьку або Суччю балку у м. Луганську, але мало хто знає про Биківню. Мало хто сьогодні хоче вірити в розправу над власним народом, здійснену тими, хто мав би захищати його, – радянськими органами НКВС. Проте саме вони розстрілювали безвинне населення, створювали концтабори, під час слідства застосовували насилля, яке перевершувало за жорстокістю катів гестапо – і все це за вказівкою вищого керівництва СРСР, зокрема і Й. Сталіна.

Биківня це тільки один із прикладів подібних місць Радянського Союзу, зокрема і тих, що згадали вище, та вона одне з найбільших місць останнього спочинку жертв сталінського терору на Україні, місцем їх пам’яті і водночас місцем масових злочинів радянської влади проти громадян власної країни у далеких 1937-1941 роках.

Сьогодні на цьому місці Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», який зберігає пам’ять щонайменше про 20 тисяч осіб репресованих осіб. Зберігає пам’ять не тільки про мешканців міста Києва і Київської області, а і усієї України, у тому числі Донбасу. Серед них, наприклад, секретар – референт наркома освіти УРСР – Гладков Федір Олександрович – уродженець Луганської області.

На жаль ми сьогодні мало знаємо про життя і трудову діяльність Федора Олександровича через брак біографічних даних. Та незважаючи на це певну кількість інформації ми можемо прочитати в його архівно-кримінальній справі.

Народився Федір Гладков 27 листопада 1906 році в селі Кремінне Рубежанського району Донецької області (сучасна Луганська) та його професійна діяльність завжди була пов’язана з м. Києвом. Де на момент арешту працює в Наркоматі освіти УРСР на посаді секретаря – референта наркома освіти УРСР Володимира Затонського.

Читаючи архівно-кримінальну справу Федора Олександровича ми бачимо яскравий приклад фальсифікації справ органами НКВС, де чітко видно не тільки не співпадіння дат арешту і видання відповідних розпоряджень, а й доказової бази та безглуздість усього звинувачення.

Заарештований Ф.О.Гладков згідно постанови про утримання під вартою у спецкорпусі Київської в’язниці 2 вересня 1937 року за звинуваченням в участі в українській контрреволюційній націоналістичній організації, яка перебувала на терористичних позиціях. У той же час за свідченнями заарештованого про мету організації, ми читаємо, що: «Чітко про мету організації я ні від кого не чув. Але по окремим натякам, реплікам й коротким повідомленням, я догадувався, що основною метою організації є боротьба  з радянською владою і створення самостійної країни на території УРСР».

Якщо ж дивитися у чому полягала безпосередня діяльність Федора Гладкова в цій організації, то вона полягала у звичайному виконанні ним професійних обов’язків в Наркоматі освіти УРСР, що і було так званою «шкідницькою діяльністю».

Все це слугувало доказом його провини та винесенню рішення Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР 23 жовтня 1937 року про винність Федора Олександровича і засудження його до розстрілу 24 жовтня 1937 року в одній із в’язниць м. Києва.

Сьогодні подібних прикладів безжального сталінського терору є безліч, та через 80 років після подій Великого терору, ми повинні пам’ятати про жертви комуністичного режиму, згадати про їхнє життя, про те, якими були, хоча, можливо, вони й не збереглися на фото і не мають власних могил. Та завжди пам’ятати про жахіття тоталітарного комуністичного минулого, щоб не повторювалося подібне у майбутньому.


Микола Бривко

Почесний краєзнавець Донеччини.

Науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили»


 

Ще схожі публікації:

Не мовчи. І тобі допоможуть.
В Донецькій області за підтримки ООН створено 8 мобільних бригад допомоги жертвам родинного насильства. І це не випадково — вже кілька місяців діє Закон «Про протидію домашньому насильству», відповідн...
Гришинський район століття тому
Книга краєзнавця Валерія Кордюкова «Гришинський район у вирі 1917-1921років», це спроба розповісти максимально об’єктивно та ретельно про буремні роки того часу. Все, що розповідалося і видавалося у р...
"Донеччина" від 25 червня 2016 року № 23 (15914)
Віднедавна все частіше ловлю себе на думці – мій паспорт, який у останній час із зрозумілих причин доводиться завжди тримати напоготові, для декого заодно виконує роль квитка чи навіть абонемента до …...
Пізнаємо Україну разом!
На цій землі витає непереможний український дух та самобутній патріотизм У березні я отримала надзвичайну можливість відвідати один з найбільших культурних, духовних та туристичних осередків Україн...
Як нардепи хотіли скасувати 8 березня
На світанку нинішньої злочинної лжедемократії у Верховній Раді були популісти ще крутіше нинішніх демагогів. І якби б, хоча бчастина того, що вони наобіцяли довірливому народу збулась, ми вже б давно ...
Оповідання Світлани Єременко - літературне відкриття року
У Національному музеї літератури України відбулася церемонія вручення премії «Літературне відкриття року».Ця премія вручається за найкращу дебютну книжку прози. Засновником премії стала Київська ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Донеччина © 2016 Frontier Theme