Донецький вимір Биківнянської трагедії. Поет – есперантист Погорєлов Дмитро Іпатійович

Серед багатьох постатей, що поховані у Биківнянському лісі на території колишньої спецділянки НКВС у 1937-1941 роки, можна виокремити постать поета – есперантиста Дмитра Іпатійовича Погорєлова, уродженець Маріупольського району Донеччини. Проте не можна не зазначити, що і до теперішнього часу життя і творчий шлях широкому загалу маловідома.

Народився, майбутній поет-есперантист 8 вересня 1883 року в родині селян села Стародубовка Покровської волості Маріупольського району.

Та лише із встановленням радянської влади розкрилися здібності Дмитра Погорєлова, особливо на літературно-партійній роботі. За свою трудову діяльність Дмитро Іпатійович був і членом Лисогорського райкому КП(б)У м. Харкова, і Чернігівського міськкому КП(б)У, і Кам’янець-Подільського окружкому КП(б)У, у 1924 році керує партшколою у м. Єнакієво. Та після закінчення у 1934 року аспірантури Московського історико-філософського інституту, життя Погорєлова тісно пов’язана з Києвом. Останньою посадою його, перед арештом, стає завідуючий сектора робітничих авторів Партвидавництва КП(б)У та уповноваженого Укрглавліта по перегляду закордонної есперантської літератури.

Заарештований 31 січня 1937 року Дмитро Іпатійович був звинувачений в участі в «троцькістської» організації есперантистів та розповсюдженні контрреволюційної літератури мовою есперанто, зокрема окремих журналів мовою есперанто, що слугувала головним доказом його провини. У той же час, лише 10 лютого 1937 року відбувся перший допит, що зберігається у справі, де на питання, чи визнає він себе винними, Дмитро Іпатійович «підтвердив» свою провину. А на допиті 22 лютого 1937 року більш детальніше розповідає про «контрреволюційну троцькістську діяльність» серед есперантистів України.

За його свідченнями, головним завданням есперантистських троцькістських груп було «…охопити своїм впливом культурні заклади й підприємства. Для цього використовували створені ними гуртки по вивченню мови есперанто, лекції, доповіді з питань есперанто, в яких проводили троцькістську пропаганду ідей створення IV Інтернаціоналу. [] сприяли проникнення й розповсюдженню контрреволюційній троцькістської літератури мовою есперанто».

Усі подальші допити Дмитра Погорєлова мали вже уточнюючий характер, а останній відбувся 22 серпня 1937 року. В обвинувальному висновку від 31 серпня 1937 року слідчими було зазначено, що Погорєлов:

«А) являлся одним из руководителем контрреволюционной троцкистской террористической организацией среди эсперантистов;

Б) по указаниям закордонного троцкистского центра … создал резервную террористическую группу из эсперантистов;

В) лично и через участников организации информировал закордонный троцкистский центр об отрицательных сторонах жизни СССР;

Г) лично вовлек в троцкистскую террористическую организацию Борисова, Викторова-Чеховича и Колчинского;

Д) распространял закордонную контрреволюционную троцкистскую эсперантскую литературу» [мовою оригіналу].

Під час закритого судового засідання виїзної сесії Військової Колегії Верховного Суду СРСР 1 вересня 1937 року було прийнято рішення про розстріл. Яке виконали в одній з в’язниць м. Києва 2 вересня 1937 року.

Нажаль на тривалий час ім’я Дмитра Іпатійовича було забуте українським загалом, і лише у 1992 році, на підставі Закону УРСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» «за відсутність сукупності доказів, що підтверджували виновність засудженого у контрреволюційній діяльності» він був реабілітований.

Сьогодні, читаючи архівно-кримінальну справу відомого поета – есперантиста, ми бачимо яскравий приклад безжальної сталінської тоталітарної системи, щодо власних громадян. Тому нам, нащадкам, тих хто став жертвами політичних репресій слід пам’ятати про ті жахіття доби «Великого терору» і про ті невинні жертви комуністичного режиму, згадати їх життя, їх творчий шлях і зробити усе, що цього ніколи не повторилося.


Микола Бривко, науковий співробітник Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Ще схожі публікації:

Олекса Тихий. Слід на попелищі
    Загальновідомим є факт звернення Олекси Тихого до редакції газети «Радянська Донеччина» зі статтею «Роздуми про долю української мови та культури в Донецькій області» далекого 1971...
Наш земляк Павло Кущ – лауреат
Перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак вручив диплом лауреата Премії Кабінету міністрів України імені Лесі України за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва письменнику з Дон...
ЕЛЕКТРОННА ТРУДОВА КНИЖКА – ЗРУЧНИЙ СЕРВІС ДЛЯ КОЖНОГО
ЕЛЕКТРОННА ТРУДОВА КНИЖКА – ЗРУЧНИЙ СЕРВІС ДЛЯ КОЖНОГО ЩОБ ОФОРМИТИ ПЕНСІЮ, НЕОБОВ’ЯЗКОВО СТАВАТИ В ЧЕРГУ   Пенсійний фонд України осучаснює процедуру подання документів. Із введенням в дію Постанови...
Собори душ своїх бережіть
22 січня у Костянтинівському ліцеї відбулося кілька виховних тематичних заходів, присвячених Дню Соборності та Свободи України Ліцеїсти ще раз доторкнулися до сторінок історії нашої країни на годин...
Не за свої – не шкода
    Нещодавно до рук потрапила одна місцева газета, на першій сторінці якої привернув мою увагу (переконана, не лише мою) промовистий заголовок. А перша думка після прочитаного матеріалу бу...
Грай, гармонь, звучи, баян
День Перемоги мешканці Шахтарська святкували разом з учасниками відкритого фестивалю кнопкових інструментів   Воєнні пісні разом з художніми колективами з різних куточків нашого краю виконували ...

The Author

Бривко Микола

Донеччина © 2016 Frontier Theme