Журналісти і краєзнавці в редакції газети «Донеччина» навесні 2014р. Фото Петра Гайворонського, учасника пам’ятної зустрічі в Донецьку.
У Слов’янську в рамках відзначення Дня журналіста у центральній міській бібліотеці ім. Михайла Петренка відбулася презентація нової книжки члена НСЖУ, почесного краєзнавця України Ігоря Зоца. Вітаючи працівників місцевих ЗМІ з професійним святом, секретар міської журналістської організації Наталія Попова нагадала, що Ігор Зоц більш як чверть століття працював головним редактором єдиної в нашій області україномовної газети «Донеччина», практично в кожному номері якої друкувалися матеріали про наше місто і район.
Ведучі – бібліотекарі Тетяна Мацегора та Лариса Бабак надали слово, вірніше показали відеозвернення автора до слов’янців, яке вони заздалегідь записали.
Автор привідкрив завісу походження назви книги – «Донбасія» Виявляється, його двоюрідний брат, відомий письменник Іван Костиря, працюючи над «Думами про Донбас», звернув увагу, що в Космосі є планети з назвами ледь не з усієї України: Київ, Полтава, Суми (Сумана), Херсон (Таврида), Крим (Кримея). Немає тільки Донбасу. Письменник вірив і чимало робив, щоб у Всесвіті, на переміщеній туди, в космічний простір… «мапі» України неодмінно з’явилася планета із міцним по-земному і по-зоряному славним іменем – Донбас, Дон-ба-сія.
Мрія Івана Сергійовича здійснилася тільки після його смерті – у 2008 році з’явилася офіційна інформація, що відкрита в 1976 році планета дістала назву «Донбас» і порядковий номер 19916 у каталозі. Тепер ось і на літературному обрії з’явилася «Донбасія»
В анотації вказано: «Донбасія» Ігоря Зоца – це нариси про людей краю у всьому розмаїтті їхніх поглядів і вчинків. За своє творче життя автор запізнався з багатьма цікавими, непересічними особистостями різних поколінь. Він зібрав, щоби зрештою заселити їх у книжку-спогад про людей, які своїм життям переконливо доводять: наш Донбас був, є й залишатиметься українським!»
З оцим резюме суголосна й оцінка роботи Ігоря Зоца, висловлена нашим славетним земляком, уродженцем Волноваського району, вченим-україністом, академіком НАНУ, лауреатом Шевченківської премії, Героєм України Іваном Дзюбою: «…Спогади Ігоря Зоца – це люди, добрі справи яких оживали на сторінках «Донеччини», долі яких більшою чи меншою мірою були пов’язані з нею. Говорячи про них, автор віддає належну шану їм, а водночас у дуже природний і переконливий спосіб розповідає нам про життя і проблеми краю – його Донбасія стає і нашою».
Звичайно ж, кілька сторінок «Донбасії» присвячено Івану Михайловичу Дзюбі – поборнику української мови і культури, який за відверті виступи проти русифікації України 1972 р. загримів за грати. Після здобуття Україною незалежності очолював Республіканську асоціацію українознавців, був міністром культури, підтримував україномовні видання, у тому числі й «Донеччину» «Через обласну газету, – пише І. Зоц, – Дзюба немов наживо спілкувався з земляками, а судячи з листів до редакції, наші читачі роздуми вченого і особливо його спогади про Донеччину 50-60 років минулого століття сприймали з помітним зацікавленням. Адже це були живі розповіді про те, як радянська влада русифікувала Донеччину!»
Сучасному становищу Донеччини присвячена робота І. Дзюби «Донецька рана України». Прогноз академіка про наше майбутнє досить тривожний. Він, зокрема, пише: «Довічний володар Російського царства Путін не відмовиться від своїх зазіхань і не послабить провокацій та диверсій – не лише на сході України. Однак за будь-яких обставин на Донеччині житимуть не самі лиш ідейні ліліпутінці й темні шалапутінці, а й люди, які вже відчувають, або ще відчувають, що їх вплутали в чужу жорстоку гру. Пережите впливає і вплине на погляди і настрої багатьох. По-різному. Хтось прозріє. Хтось утвердиться в своєму українстві. Хтось звинувачуватиме Україну в усіх бідах війни і ще більше озлобиться… Але над усім тяжітиме пам’ять смертей, каліцтва і руїни. І якщо не всі, то багато хто з них будуть невільниками своєї злоби й ненависті. Або своїх моральних травм. Або своєї пам’яті».
У «Донбасії» більше сотні нарисів, замальовок, повідомлень про відомих земляків, які свого часу були авторами або героями «Донеччини». Серед них Володимир Білецький, доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету, один з фундаторів українського відродження на Донеччині; Анатолій Загнітко, доктор філологічних наук, професор ДонНУ; Олекса Тихий і Василь Стус, дисиденти, закатовані в брежнєвських таборах; Федір Моргун, автор книг «Безсмертна душа України», «Куди йдеш, Україно?», «Сталінсько-гітлеровський геноцид українського народу: факти і наслідки»; Анатолій Шевченко, засновник і керівник Донецького інституту штучного інтелекту, гетьман Українського реєстрового козацтва, історик і письменник Петро Гайворонський…
Звичайно ж, автор «Донбасії» згадав про колег-журналістів, які під його керівництвом працювали в газеті. Це заступник редактора Валерій Шентуха; власкори Олександр Винниченко (Добропілля, Покровськ) та Віктор Скрипник (Слов’янськ і район); військовий журналіст, «справжній полковник» Дмитро Ільєнко, кореспондент Олександр Романько, художник Микола Капуста…
У книзі – ціла галерея словесних портретів жителів Слов’янська, які любили «Донеччину», поважали й підтримували її редактора. Насамперед це «начальник Дінця» Віктор Антоненко, який більше сорока літ очолював Сіверсько-Донецьке управління водних ресурсів, а зараз керує громадською організацією «Сіверський Донець – Відродження». Ігор Зоц просто в захопленні від діяльності Антоненка по збереженню головної водної артерії Донбасу і всієї Східної України. «А ще Віктор Єгорович, – пише автор, – видав нову авторську книгу – фотоальбом, присвячений Сіверському Дінцю. Ілюстрації гармонійно доповнюють щирі рядки поезій Антоненкової дружини – Алли Григорівни, світла їй пам’ять. Власним коштом родина організувала запис на аудіокасету кільканадцяти пісень, бентежних, як найголовніша ріка життя Антоненків – Сіверський Донець».
«Отаман краєзнавців Донеччини» – це нарис про багаторічного очільника Донецької обласної організації НСКУ Валерія Романька, кандидата педагогічних наук, доцента Донбаського державного педагогічного університету (Слов’янськ), почесного краєзнавця України, лауреата декількох Всеукраїнських та місцевих премій. Валерій Іванович практично все своє свідоме життя спілкувався з газетою «Донеччина», на її шпальтах разом з В.С. Шептухою вів тематичну сторінку «Рідний край». Він – автор десятків робіт про літераторів Донеччини, видатних письменників і поетів, які бували в наших краях, писали про них.
Ще один слов’янець, герой І. Зоца, видавець Віктор Бутко – «відкритий, прямий і комунікабельний чоловік. Не пристосуванець і не лакиза. Патріот. Одним із перших постраждав після захоплення міста російськими бойовиками, бо відмовився випускати пропагандистську продукцію для терористів. Загарбники, щоправда, попередили востаннє, підірвавши вибухівку на вході в друкарню – не послухався. Бутка, вже немолодого сивого чоловіка, брутально кинули на «підвал» у захопленій будівлі СБУ.
За понад 25 років на чолі поліграфічного підприємства В.І. Бутко випустив у світ чимало книг місцевих авторів: Віктора Антоненка, Володимира Заїки, Тетяни Лисак, Валерія Романька та інших. З найважливіших, на думку автора «Донбасії», «Війна у Слов’янську 2014-го» Віктора Скрипника та «Славянский счет» – книга про витоки донецького бандитизму з 90-х років минулого століття і по сьогодні. Автори книги – відомі журналісти, громадські діячі, колишні правоохоронці та ініціатор видання доводять: якби зло «донецької мафії» було своєчасно покаране, російським агресорам ні на кого було б спиратися на Донбасі.
Насамкінець треба подякувати доброчинцям, у тому числі й моєму однокласнику, ветерану праці Івану Івановичу Козлову з Костянтинівки, завдяки яким здійснено видання «Донбасії», а кільканадцять примірників доставлено в Слов’янськ. Три з них подаровано бібліотеці. Читайте, шановні. То наша з вами історія.
Віктор Скрипник
P.S. Якщо ви бажаєте мати нову книгу у власній бібліотеці, або маєте можливість подарувати її рідному навчальному закладу чи друзям – дзвоніть: 095 930 86 31
Ще схожі публікації:
У розпал воєнних дій на території Донецької області улітку 2014 року вихованці шкіл-інтернатів та дитячих будинків – діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування з тимчасово окупованих те...
На початку жовтня благодійну організацію «Фонд регіонального розвитку», до складу якої входить народний вокальний колектив «Лілея» Райгородоцького Будинку культури та дозвілля Донецької області, запро...
Володимир Михальчук, фермер: Чи будемо з врожаєм картоплі? Знаєте, особисто я цим питанням не переймаюся, бо за будь-якої погоди у мене завжди є бульба. І це не самовихваляння, а факт. Я дотримуюся...
Є в нас гарна традиція — святкувати День свого міста, або села. День селища Новотроїцьке, що у Волноваському районі на Донеччині, відзначається на Покрову. Віднедавна 14 жовтня стало особливо урочис...
У кулінарному телешоу "МастерШеф" перемогла донеччанка Світлана Шептуха Зараз, коли ви, шановний читачу, берете до рук цей номер газети, Світлана вже — в Парижі, й саме прямує д...
"Донецьксталь" не лише видобуває найкраще вугілля в країні, випікає кокс класу "преміум"… але й видає найкращі книги Без підміни цінностей, без загравання з публікою, на гідному рівні про...
