«Наша зброя – слово»

 

У грудні 2020 року вийшла в світ спільна книга Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Асоціацієї  польських журналістів (SDP) «Я журналіст. Чому ви мене б’єте?». Це видання є проявом солідарності з білоруськими журналістами, які зазнають репресій лише за те, що вони виконують свій професійний обов’язок – інформують про акції протесту, які відбуваються в їх країні.

Книга підготовлена у Варшаві у співпраці з українськими та білоруськими  журналістами. Її редактором є голова НСЖУ, член виконкому Європейської Федерації Журналістів Сергій Томіленко.

Авторами репортажів та інтерв’ю є білоруські журналісти: Катерина Андреєва, Ольга Івашенко, Ігор Ілляш та український журналіст Назарій Вівчарик. У 20 історіях вони показали, що переживають зараз журналісти, які працюють у Білорусі: затримання, катування та тиск.

Героями представлених історій є журналісти незалежних білоруських ЗМІ, в тому числі Белсат, Єврорадіо, Наша Нива, Радіо Свобода, портал Tut.by. Вже заголовки розділів у книзі викликають жах і показують, наскільки немислимо важкі умови зараз у білоруських журналістів: «Вони роздягали до гола та били ногами в живіт», «Мене посадили в камеру для тортур», «Я думав, що збирався на протест, а опинився на війні», «Коли в мене потрапила куля, я сказала “ой” і побігла далі».

«Наша зброя – це слово. Ми будемо захищати журналістів, не
будемо мовчати про те, що відбувається в Білорусі, вимагатимемо поваги до своїх прав і до своєї роботи
», – зазначив Сергій Томіленко під час презентації.

«Ми хочемо, щоб інформація про переслідування журналістів у Білорусі поширювалася якомога ширше і була почута у всьому світі», – заявив керівник польської асоціації журналістів Кшиштоф Сковронський.

На думку директорки Центру моніторингу свободи преси Джоланти Хайдаш ця книга є важливим виданням, яке документує порушення принципу свободи слова в Білорусі.

Для того, щоб книга охопила якомога ширшу аудиторію у всьому світі, вона вийшла п’ятьма мовами: українською, російською. англійською, польською та білоруською.


 Вл.інф.

Ще схожі публікації:

Спогади Анатолія Тищенка. МІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ
                         ГКЧП та його наслідки             У березні 1990 року в УРСР, яка входила до складу СРСР,  відбулися перші демократичні вибори  до всіх рівней влади  від сільської до Верховн...
Ім’я Василя Стуса зобов’язує: сучасний українсько-державницький простір
Сьогодні і легко, і складно говорити про присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької об...
НЕМОЖЛИВО ЗАБУТИ
  29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України Цими днями на території Лиманської громади на Донеччині відбулос...
Слов’янський сокіл. Михайло Петренко
Цьогоріч відомому українському поету-романтику Михайлу Петренку минає 200 років. Ювілей автора віршів, що стали широковідомими народними піснями «Дивлюсь я на небо…» та «Взяв би я бандуру…», сучасника...
Микола Волинко: "Продовжуємо наближати визволення тимчасово окупованого Донецька і всього шахтарсько...
Вже ні для кого не секрет, що блюзнірське «мавпування» перетворилося на одну із головних складових політики самопроголошеної «ДНР». Наприклад, саме так тут підло позбиткувалися з пам'яті легендарної 3...
Газета “Донеччина” від 29 квітня 2016 р. № 16 (15907)
Сепаратизм на Донбасі в розпалі був у чотирнадцятому- п’ятнадцятому роках. Зараз наче трохи притихли, перейшли на шепіт, кукуються в шпаринах, наче таргани, а все ж не полишають своєї брудної справи. ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Донеччина © 2016 Frontier Theme