«БУРЛАКУЄ» НЬЮ-ЙОРКОМ І СЕЛОМ

 

Пам’ятники Горькому, який зневажав українську мову, досі стоять ледь не у всіх областях, а заклади культури з його іменем функціонують не тільки в столиці

 

Як не намагалася громадськість Бахмута протягом десятків років домогтися встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку, а не вдалося. Кажуть, що проти цього мер, який незмінно керує містом понад 30(!) років і всіляко опирається українському культурному відродженню. Водночас у Бахмуті зводяться нові храми Московської  церкви і закривається єдина українська книгарня «Еней». Коли я звернув увагу на це  одного з містян, він сказав, що поет Шевченко це  минуле, а дивитися треба вперед… Згодом він  прислав фото пам’ятника Максиму  Горькому,  що з давніх радянських часів стоїть у сусідньому з Бахмутом  містечку Часів Яр. Чим удостоївся цей російський пролетарський письменник такої честі невідомо, адже в містечку не був.

Так само не бачили Горького і ще в одному невеличкому населеному пункті Донеччини, якому нещодавно повернули його історичну назву – Нью- Йорк, але пам’ятник письменнику стоїть. Поруч, до слова, Маяковський і Пушкін, а місцевість так і зветься «Соцгородок».     

Не мав він стосунку і до медичного інституту в окупованому наразі Донецьку, але носить його ім’я ще відтоді як місто Сталіном звалося.  Але якщо в так званій «республіці» російський письменник тепер свій, то невідомо за які заслуги  пам’ятники «Буревіснику» більшовицької  революції  спокійно стоять у Сєвєродонецьку,  Рубіжному, Лисичанську  (Луганська область), Бердянську і Мелітополі,  Кривому Розі і Дніпрі, в Мукачевому і Вінниці… Навіть у Покровському районі Донеччини  в одному селі зберігся пам’ятник: раніше там був колгосп імені Горького…

З подивом дізнався, що бібліотеки імені Горького є не тільки в Дніпровському районі Києва, а й в Мелітополі, Кременчуку, Білгород-Дністровському. А в Шостці на Сумщині ім’я письменника зберігає центральна дитяча бібліотека…

  Достеменно невідомо чи «бурлакував» Горький на Сумщині, а от у Слов’янську він у 1891 році кілька днів жив. У пам’ять про це на стіні залізничного вокзалу висить чавунна плита з відповідним написом. За словами журналіста і краєзнавця Віктора Скрипника навіть під час реконструкції  2012 року її не пошкодили.

Мій колега зізнався як  узяв до рук книжку Миколи Хвильового зі статтею  «Україна чи Малоросія?» Перечитав. Це, виявилося, дискусія автора з Андрієм Хвилею, і не тільки з ним, про проблеми культурної революції. Так от є там відповідь Горького,   російського  «пролетарського»  письменника  О. Слісаренку – українському «пролетарському»  письменнику, який пропонував перекласти повість «Мать» на українську мову і в скороченому вигляді надрукувати для молоді України. Ось варта уваги цитата:

«Шановний Олексій Олексійович, я категорично проти скорочення повісті «Мать», мені здається, що і переклад цієї повісті на українське наріччя теж не потрібен. Мене дуже дивує той факт, що люди ставлячи перед собою одну й ту ж мету, не тільки утверджують різницю наріч – прагнуть зробити наріччя «мовою» – але ще й пригнічують тих великоросів, які опинилися меншістю в стані цього наріччя.

За старого режиму я – посильно – протестував проти таких явищ. Мені здається, за нового режиму слідувало б прагнути до усуненню всього, що заважає людям допомагати один одному.

А то виходить курйозно: один прагне створити «всесвітню мову», інші ж діють якраз навпаки. О. Пешков»

На конверті підпис: M. Gorki (М. Горький). В листі дата: 7/5-26. Sorrento.

Як зазначає М. Хвильовий,  лист не потребує коментарів: він говорить сам за себе. Навіть в авторі «Буревісника», навіть у цій людині, яка хоче грати роль «совісті землі руської» навіть у ній сидить великодержавник, проповідник російського месіанства і «збирач землі руської».

 Між тим прізвище Горький є у списку осіб, що підпадають під закон про декомунізацію і там зазначається, що він українофоб. Закономірно, що цього імені позбулися в назвах багатьох населених пунктів, установ, вулиць тощо. Сталося це не в один день. Наприклад, у Чернівцях рішення про знесення пам’ятника «Буревіснику» ухвалили у 2018р., а виконали в 2019 році. У Харкові невідомі  зруйнували пам’ятник не чекаючи ухвал влади, що свідомо зволікала з цим питанням.

 Вочевидь там, де ще присутній Горький, мабуть лише  втручання громадськості може прискорити прощання з цим сумнівним символом минулого.


 

ІГОР ЗОЦ.

Ще схожі публікації:

Свято українського слова у Слов’янську
  На Донеччині відбувся обласний відкритий конкурс читців, поетів і художників «Любіть Україну!», приурочений до 120-річчя Володимира Сосюри  За підсумками конкурсу «Любіть Україну!» автор...
З людьми і для людей
Стрілка годинника показувала о пів на дев’яту ранку, коли я зайшов до адміністративної споруди Дробишевого. - А де Віктор Миколайович? - цікавлюсь у головного спеціаліста міської ради І.М. Погуляй....
… А паразитів жде біда!
«Карателі?» Значить, є за що карати! Сонце повільно сховалося за похмурий терикон, і довкола відразу помітно посіріло й потемніло. Та всі присутні на терміновому зібранні й без того були кольору по...
Часопис “Донеччина” від 19 жовтня 2018 року № 12 (15992)
Ми вступили у третє століття від дня народження Михайла Петренка (1817- 1862), українського поета-романтика, автора слів поетичного твору, який став відомою піснею «Дивлюсь я на небо…». Саме пісня й з...
Доробок Миколи Капусти. З усмішкою про клімат.
У переддень професійного свята журналістів України є нагода розповісти про альбом, виданий нещодавно у Швеції, що має стосунок до Донеччини. Справа у тому, що ще шість років тому Шведський Інститут з...
ДЕРЖАВНА МОВА В ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ: ЗАГРОЗИ Й ВИКЛИКИ
Попередні міркування. Державна мова в сучасному інформаційно-медійному просторі є ознакою її функційного навантаження, об’єднавчої спромоги. Пропонований ряд її значущості можна продовжувати, оскі...

The Author

Ігор ЗОЦ

Донеччина © 2016 Frontier Theme