Війна «не на часі»

Днями одна поважна публічна людина заявила, що найбільшою несподіванкою під час нинішньої російської агресії «стала міцність системи державної влади та управління в Україні». Ця людина визнала: «У моїх помилкових теоріях, влада України мала втікати, не прийнявши бою… І я щиро радію, що мої хвилювання не справдилися! Ми, всі разом, український народ, ЗСУ і хлопці з влади – витримали першу хвилю нападу наших відвічних ворогів і дали їм відсіч, від якої весь світ закляк».

Скажу чесно, трохи закляк і я. Особливо, коли мова йде про героїчних «хлопців з влади». Я абсолютно згоден, що сьогодні нам варто забути про якісь внутрішні політичні чвари і треба об’єднатися навколо однієї мети: перемогти у війні з орками та їхнім карликом-людожером. Бо на кону – доля нашої країни, виживання народу України та його існування в цілому. Однак я не згоден з тими твердженнями, що всім нам слід гуртуватися виключно навколо Зеленського та його команди. Той факт, що ця влада не втекла – це, по-перше, не її заслуга, а прямий обов’язок – разом з народом захищати свою країну. А заслуга, по-друге, виключно належить героїчним Збройним Силам України, які в неймовірних умовах розбили хвалену путінську армаду. Ось в кого слід вірити і навколо кого гуртуватися!!! І якби ЗСУ не витримали ворожої навали перших днів, ця влада вже б підписувала капітуляцію десь в російсько-білоруській екзилії. Чому я так вважаю? Та тому, що я не забув, хто «зливав» ворогу унікальну операцію українських спецслужб з «вагнерівцями», хто «нафарширував» українські владні та силові структури відвертими зрадниками, російською агентурою та корупціонерами, хто до останнього запевнював народ в тому, що «братня» раша не нападе.

Хочу задати питання вам, хто на фронті, в теробороні, хто волонтерить, усім, хто за Україну: як ми будемо жити після Перемоги з такою владою, якій все «по барабану», яка покриває тих, хто живе в нашій країні і продовжує її ненавидіти? Адже в подальшому вони будуть продовжувати голосувати проти України, не визнавати все українське. Вони вже зараз шкодять, як тільки можуть, очікують на прихід окупантів, але при цьому евакуюються вглиб країни, за кордон і продовжують відверто поливати брудом Україну. То я задаюсь питанням: може вже слід нарешті вводити в дію жорсткий Закон про громадянство і при цьому задіяти в основних документах підзабуту графу про національність. Зараз мені говорять, щоб я не піднімав це питання. Мов, «не на часі», треба спочатку перемогти, а вже потім… Так ось, я стверджую, що «потім» нічого не буде. Зрадники, як і раніше, будуть непокарані, а питання, хто винен в тому, що окупанти як на параді за п’ять годин безперешкодно дійшли з окупованого ними Криму до Херсона, Мелітополя, так і залишиться без відповіді. Думаю, як і інші. Наприклад, чому наступ орків на Донбасі відбувався саме там, де напередодні по команді згори українські сапери провели розмінування полів? Хто відповість за це та за те, що південний фронт був беззахисним, а тероборона у вищеназваних містах та в форпості атомної енергетики Енергодарі практично була відсутня, хоча там на захист України зі зброєю в руках готові були стати тисячі добровольців? Чому в цих та багатьох інших містах та селищах місцеве беззахисне населення протестувало проти окупантів та кидалося на танки з голими руками? Чому їм напередодні окупації влада не роздала зброю? (Боялася, що повернуть цю зброю проти неї, улюбленої?). Чому ще за півроку до повномасштабної війни було проігноровано усі попередження ключових розвідок світу про 100% напад на нашу країну російської армади? Адже тоді варто було лише прийняти інформацію до відома та зайнятися підсиленням нашої армії. Але цього зроблено не було. Чому до останнього не тільки в Офісі президента, але й сам Зеленський стверджували, що ніякого вторгнення не буде? Все їм було «не на часі». І ось тепер той, хто три роки гнобив та фактично нищив як раніше зрадник Янукович Українську армію, несподівано для багатьох військових та обізнаних українців стає вселенським героєм, рятівником нації!? І це знову моє запитання. Але вже не до цієї влади, а до нашого суспільства та недолугого Заходу, які знову, як і три роки тому, клюнули на акторські здібності кварталівського клоуна та, як співалося в одній попсушній російській пісенці, «я его слепила из того, что было…». А тепер цей «герой» з його ж вини цинічно називає «містами-героями» вщент зруйновані окупантом українські міста і продовжує мріяти про зустріч тет-а-тет з головним терористом та вбивцею сьогодення, з яким вже не тільки Байден з Джонсоном, а навіть Макрон з Шольцем на одному гектарі не сядуть …

Ті, хто стверджує, що зараз не варто шукати винуватців нинішньої війни та окупації ворогом частини України в середині нашої країни, бо «не на часі», а слід згуртуватися навколо «героїчного» глави держави, обдурюють самі себе. Коли ми переможемо, а це відбудеться однозначно, кон’юктурна влада Зеленського зробить все від неї можливе, щоб в країні був лише один тріумфальний «герой». А реальний герой – Збройні Сили Україні – цій владі вже буде непотрібен.

Микола Волинко, голова Незалежної профспілки гірників Донбасу «Солідарність»