Категорія: Публіцистика

ДЕРЖАВНА МОВА В ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ: ЗАГРОЗИ Й ВИКЛИКИ

Comments
Попередні міркування. Державна мова в сучасному інформаційно-медійному просторі є ознакою її функційного навантаження, об’єднавчої спромоги. Пропонований ряд її значущості можна продовжувати, оскільки силове навантаження інформації, знаннєвого простору, сучасних телевізії, радіо, газет, часописів та іншого в їхньому мовному вияві важко переоцінити. Адже вони формують мовну ідеологію держави, її сприйняття в цивілізованому світі. Свідомо подано в такій послідовності, тому що запитуваність медійних засобів є різною: якщо телевізія й радіо щоденно споживані кожним пересічним громадянином, то усі інші мають обмежене коло, що зумовлено кількістю передплатників, відвідувачів книгозбірень і т.…

Наше обличчя Донеччини

Comments
Місто Сніжне на Донеччині сумновідоме в нашій історії тим, що саме Сніжнянський район найбільше в усій Україні постраждав під час Голодомору 1932 – 1933 рр., коли загинуло 46% населення району. А через 81 рік після геноциду саме в це місто, розташоване поблизу українсько-російського кордону, зайшли перші танки ворога. Ці трагічні події мають причинно-наслідковий зв’язок одне з одним, й нині ми можемо стверджувати це без сумніву. Але, ймовірно, не тільки біль символізує цю точку на карті України, що нині за фатальним збігом обставин опинилася в окупованій зоні.…

«НІХТО ВЖЕ НЕ ПРОМІНЯЄ УКРАЇНУ НА ДНР…»

Comments
Сергія Захарова вперше побачив, здається, у Львові, під час Форуму видавців. Хоча значно більше часу він проводить у столиці. Приємно було переконатися, що один з учасників українського Опору на Донбасі (і один з перших в’язнів лугандонівського режиму) – людина скромна і комунікабельна. Кожна зустріч з ним радує, хоча й розумієш: колишній донеччанин не зможе змінити ситуацію на донецькому напрямку. Але радує непереборний оптимізм художника, тому Сергій у Києві «нарозхват». Цього разу ми змогли спокійно переговорити з пів-години.…

Краєзнавці готуються до ювілею поета-романтика

Comments
Пригадується, як восени 2015-го в Слов’янську під час урочистостей з нагоди вшанування лауреатів Загальнослобожанської літературно- мистецької премії імені Михайла Петренка пролунало чимало ідей щодо популяризації творчості поета, увічнення його пам’яті. Адже не за горами 200-річчя від дня народження видатного земляка. За словами голови Донецької обласної організації Національна спілка краєзнавців України (НСКУ) Валерія Романька, який є ініціатором багатьох помітних заходів,присвячених уродженцю Слов’янська, 2017-й рік треба оголосити роком Михайла Петренка в Україні. Голова Слов’янської міської організації НСКУ Віктор Скрипник нагадує, що з нагоди 195-річчя від дня народження та 150-річчя від дня смерті поета рішенням міськради 2012-й рік у Слов’янську був оголошений роком Михайла Петренка, було проведено низку заходів, у тому числі конкурс на кращий проект пам’ятника.…

Кахетинці читають “Донеччину”

Comments
Не знаю, якому філософу належить фраза: «Світ тісний», але вона добре прижилася, і сприймається як прописна істина. Нещодавно мав нагоду вкотре переконатися в цьому. Оскільки час від часу намагаюся поширювати «Донеччину» в різних регіонах, то зміст деяких номерів пам’ятаю. Відклалося в пам’яті фото з священиком УГКЦ Василем Іванюком. А іншим разом звернув увагу на волонтерку Галину Морозову. Числа газети різні, інтервал у декілька місяців, та все ж, запам’яталося.…

ГОСПОДИНЯ. ДОНЕЧЧАНКА. УКРАЇНКА.

Comments
Її ранок починається в чужій господі, у чужому ліжку й на чужій подушці. На чужій кухні вона поспіхом готує собі й чоловікові каву. А думки затято повертають жінку в недалеке минуле Туди, де господарювала у своїй оселі, де ходила знайомими з дитинства вулицями. На землю, яка стала для Наталії Борисівни Зоц, журналістки та громадської діячки, малою Батьківщиною. І хоча школу Наталія закінчувала вже у Криму, куди життя закинуло родину, а під час навчання на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка довелося мешкати й у столиці, та знову й знову її вабило на донецьку землю.…

Трагедія Рутченкового поля: наслідки репресій у Донецьку

Comments
Донеччани вшановують пам’ять жертв політичних репресій на місці, про яке до 1989 року не можна було й згадувати. Хоча про поховання за високою загорожею на Рутченковому полі, розпочате у 1930 році в тодішньому місті Сталіно і яке триватиме аж, як не парадоксально, до приходу німців у 1941 році, знало багато донеччан, і в першу чергу ті, хто мешкав біля цього страшного місця. Вони знали, що тут проводяться розстріли ворогів народу. Але вони не знали, що трагедія цього поля не закінчилась, на жаль, такими природними для історії Країни Рад нечуваними репресіями проти власного народу, репресіями, які були розв’язані диктатурою сталінського режиму.…

Бойки на Донеччині

Comments
Добре знаю, що гуцули, лемки, бойки та деякі інші українські етнічні групи живуть у гірських районах Західної України. Прикарпатців, верховинців доводилося зустрічати і в наших краях – чоловіки приїздили здебільшого працювати на будови, а жінки літньої пори заробляли на прополці буряків, соняшнику, кукурудзи. Про те, що на території Олександрівського району, проживають бойки, депортовані з Західної України у 1951 р., дізнався під час розмови з директоркою Слов’янського педагогічного ліцею, кандидатом педагогічних наук О.А.…

Вічная наша пам’ять

Comments
Давненько вже не працюю, але з колегами хоча й дуже рідко, а все ж зустрічаюсь. А цього разу йшов до редакції й раптом несподівано для себе стишив ходу біля меморіалу воїнів-журналістів. Спочатку навіть не зрозумів, що ж привернуло мою увагу. Ага, з’явилася нова гранітна плита з іменами журналістів – учасників Великої Вітчизняної війни, котрі покинули нас після 1999 року. Тут я вже не зміг утриматися від бажання детальніше ознайомитися з цим списком.…
Донеччина © 2016 Frontier Theme