Категорія: Статті

Кахетинці читають “Донеччину”

Comments
Не знаю, якому філософу належить фраза: «Світ тісний», але вона добре прижилася, і сприймається як прописна істина. Нещодавно мав нагоду вкотре переконатися в цьому. Оскільки час від часу намагаюся поширювати «Донеччину» в різних регіонах, то зміст деяких номерів пам’ятаю. Відклалося в пам’яті фото з священиком УГКЦ Василем Іванюком. А іншим разом звернув увагу на волонтерку Галину Морозову. Числа газети різні, інтервал у декілька місяців, та все ж, запам’яталося.…

Як українські “заслужені” «ДНР» прислуговують

Comments
Випадково натрапив на замітку сайту “Новости Донбасса”, що в Москві відкрили виставку сепаратистського змісту «Новороссия. Юзовка. Будущее начинается в прошлом». Про це повідомляє сайт так званого «міныстерства культури “ДНР”». Як стверджують у «мінкульті», на відкритті експозиції крім членов угрупування «ДНР» Дениса Пушиліна і Михайла Желтякова, також були присутні перший заступник голови комитету Держдуми РФ з культури Йосиф Кобзон та лідер Компартії РФ Геннадій Зюганов. «Я хотіла звернути увагу суспільства на те, що населеня Донецька не налаштоване визнавати признавать Бандеру героєм, також як і не налаштоване сприймати ту фашистську ідеологію, яка наразі процвітає на Україні.…

ГОСПОДИНЯ. ДОНЕЧЧАНКА. УКРАЇНКА.

Comments
Її ранок починається в чужій господі, у чужому ліжку й на чужій подушці. На чужій кухні вона поспіхом готує собі й чоловікові каву. А думки затято повертають жінку в недалеке минуле Туди, де господарювала у своїй оселі, де ходила знайомими з дитинства вулицями. На землю, яка стала для Наталії Борисівни Зоц, журналістки та громадської діячки, малою Батьківщиною. І хоча школу Наталія закінчувала вже у Криму, куди життя закинуло родину, а під час навчання на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка довелося мешкати й у столиці, та знову й знову її вабило на донецьку землю.…

Сонячні кола Анатолія Гливи

Comments
Своє перше десятиліття Анатолій Глива мав відзначити 23 червня 1941 р. Не вдалося. І свято, і мрії зруйнували фашисти. Вранці 22 червня вони бомбили не лише Київ, а й Васильків, де жила сім’я Гливи. Отримало удар в числі перших містечко тому, що поруч знаходився аеродром протиповітряної оборони столиці Радянської України. Пам’ять хлопця назавжди зберегла чорний дим пожеж, перші жертви війни. І через шість десятиліть він напише вірш «22 июня», в якому є такі рядки: Вспоминается мне сорок первый – Этот черный, в пожарищах год… Рана вечная – двадцать второе, Васильковский тревожный рассвет.…

Навіщо телевізор, коли є Палац? Донецький обласний Палац дитячої та юнацької творчості

Comments
Багато в чому саме завдяки цьому Палацу, а точніше – керівникам і викладачам ПДЮТ (яких сміливо можна назвати ентузіастами своєї справи), та, звичайно ж, завдяки вихованцям, Донецька область вже три роки поспіль посідає перше місце за кількістю лауреатських нагород – у Всеукраїнському конкурсі серед педагогів позашкільних навчальних закладів на кращі освітні проекти, програми і підручники з духовного виховання підростаючого покоління При цьому обласний ПДЮТ не лише «тримає марку» зразкового Палацу дитячої та юнацької творчості, але й активно розширює «культурні горизонти» донецького регіону.…

Трагедія Рутченкового поля: наслідки репресій у Донецьку

Comments
Донеччани вшановують пам’ять жертв політичних репресій на місці, про яке до 1989 року не можна було й згадувати. Хоча про поховання за високою загорожею на Рутченковому полі, розпочате у 1930 році в тодішньому місті Сталіно і яке триватиме аж, як не парадоксально, до приходу німців у 1941 році, знало багато донеччан, і в першу чергу ті, хто мешкав біля цього страшного місця. Вони знали, що тут проводяться розстріли ворогів народу. Але вони не знали, що трагедія цього поля не закінчилась, на жаль, такими природними для історії Країни Рад нечуваними репресіями проти власного народу, репресіями, які були розв’язані диктатурою сталінського режиму.…

Олекса Гірник: протест ціною життя

Comments
21 січня 1979 року Олекса Гірник востаннє ступив на Чернечу гору, на це святе для всіх українців місце, де, звіривши свої помисли зі своїм духовним батьком Тарасом Шевченком, на знак протесту проти російської окупації України, проти насилля над українським народом здійснив акцію протесту ціною власного життя Довгий час колоніальна влада України замовчувала про ці непоодинокі спротиви патріотів України як на сході, так і на заході України діючій владі. Вона їх вела до смерті в той чи інший спосіб.…

Бойки на Донеччині

Comments
Добре знаю, що гуцули, лемки, бойки та деякі інші українські етнічні групи живуть у гірських районах Західної України. Прикарпатців, верховинців доводилося зустрічати і в наших краях – чоловіки приїздили здебільшого працювати на будови, а жінки літньої пори заробляли на прополці буряків, соняшнику, кукурудзи. Про те, що на території Олександрівського району, проживають бойки, депортовані з Західної України у 1951 р., дізнався під час розмови з директоркою Слов’янського педагогічного ліцею, кандидатом педагогічних наук О.А.…

“Донеччині” – 75! Відзначили знавців рідного краю

Comments
Оголошуючи спільно з Донецькою облорганізацією Національної спілки краєзнавців України запитання вікторини “Мій рідний край – моя Донеччина”, редакція не очікувала, що відгукнеться так багато учасників. Це, власне, свідчить про популярність нашої газети серед молоді та освітян, а по-друге, і найголовніше – юні донеччани цікавляться історією рідного краю, його людьми, літературними здобутками своїх земляків. Приємно, що серед учасників – молодь різного віку і ледь не з усіх куточків області. Ось що написала про себе, зокрема, Аліна Мандрика, учениця 10-Б класу Олександрівської ЗОШ Мар’їнського району: “Навчаюсь на “відмінно”, президент школи, голова учнівського самоврядування, люблю читати твори українських письменників, політичні журнали й особливо газету “Донеччина”.…
Донеччина © 2016 Frontier Theme