В житті кожної людини обов’язково зустрічаються окремі особистості, які запам’ятовуються назавжди. Для мене такою особистістю став Василь Семенович Стус.
Далекий вже 1954 рік, Сталінський державний педагогічний інститут, історико-філологічний факультет. Тут в свої студентські роки я і познайомився зі Стусом. Він вчився на відділенні української мови, я – на історичному. Був Василь молодим студентом, до початку інститутського навчання йому не виповнилося і 17 років. Говорили, що він дуже рано потягнувся до знань.…
ЯК ЗАХИСТ І ПІДТРИМКА «КРАЩИХ» ДОЗВОЛИТЬ ШВИДШЕ ЗМІНИТИ УКРАЇНУ
Йдеться про тих українських людей, які стоять на голову вище від загалу. Мова не про конфесійні моменти, а про високу планку духовності та патріотизму. І про конкретних людей, які можуть бути прикладом для наслідування. Про яких варто знати усім. Радянський Союз до пори до часу був таким міцним саме через те, що енергійно «клепав» під свої, планетарного масштабу плани, провідну верству. Усі оті корчагіни, стаханови, кошові, матросови та інші «розкручені» в часи сталінізму герої, для багатьох були прикладом для наслідування.…
Часопис “Донеччина” від 20 жовтня 2017 року № 36 (15965)
16 зворушливих історій про людей, які не обрали для життя іншу країну, а залишились в Україні і тут приносять їй користь. Насправді це концентрат позитивних історій про незламних долею людей. Один з героїв збірки – директор КП «Регіон-Донбас» Ігор Зоц – до війни був головним редактором єдиної в Донецькій області україномовної газе- ти «Донеччина». Вимушений разом з родиною виїхати з Донецька, він продовжив видавати газету в Києві. «Ця книга – історії страждань і поневірянь, але одночасно й історії стійкості людей, які по- несли свою донецькість по всій Україні», – сказав Ігор Зоц.…
Часопис “Донеччина” від 6 жовтня 2017 року № 35 (15964)
Хтось подекуди справді торкається то однієї, то декількох доль переміщених у своїй державі то окремих осіб, то цілих сімей, а то й великих колективів. Справді великих… Бо що становить, наприклад, університет із його надскладною внутрішньою структурою, освітньою й науковою тяглістю, матеріально-технічним комплексом, чи, скажімо, академічний науково-дослідний інститут. Не варто вдаватися в розлогі міркування тут, бо це тема окремої й надзвичайно складної
розмови, що вимагає надзвичайно глибокого аналізу. Потрібно все-таки повернутися до тих, хто спокійно, без будь-яких докорів сумління за лишився працювати на окупованих
землях.…
Часопис “Донеччина” від 31 серпня 2017 року № 31 (15960)
«СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ…» Саме з любові до рідної землі, до творчості славетного Кобзаря, з прагнення власної нестандартної і суспільно-корисної творчості народився Ше.Фест – мистецький фестиваль, який креативна команда молодих людей з Києва проводить у селі Моринці, на батьківщині Тараса Шевченка. Цього року фестиваль відбувся вже вчетверте. Щороку Ше.Фест збирає справжніх патріотів з різних куточків України. Вклонитися місцям, де народився Тарас, збагатитися інформацією про Шевченка, творчість сучасних українських письменників, діячів культури та мистецтв, отримати потужний заряд позитивних емоцій приїжджають на Черкащину і донеччани.…
Часопис “Донеччина” від 27 жовтня 2017 року № 37 (15966)
Наталія Рад: «Увага людей при обговоренні пенсійної реформи чомусь зосереджена на мінімальному показникові для призначення пенсії. Як на мій погляд, увага має фокусуватись не на мінімальному розмірі страхового стажу, а на визначеному законом нормативному стажі, який до жовтневих змін для жінок становив 30 років, а для чоловіків – 35 років. Саме ця передбачена законом норма закріплює конституційні гарантії пенсіонеру щодо отримання пенсії в розмірі прожиткового мінімуму. Взагалі, якщо людина буде орієнтуватися на мінімальний показник страхового стажу, то вона може не отримати мінімального розміру пенсії.…
Часопис “Донеччина” від 24 листопада 2017 року № 38 (15967)
Ігор Зоц: «У Донецьку втратив одразу дві книгозбірні: одну вдома, що дісталася новим господарям разом з меблями, посудом, побутовою технікою і «зомбоящиком», а другу в розстріляному і згодом захопленому офісі понищили проросійські бойовики: чим, цікаво, книги завинили? Та оскільки в цьому шаленому світі випадковостей не так і багато, знаходжу привід замислитись над втраченим і відкриваю несподівані речі. Пригадалося зокрема, як у 1996 році на урочистостях з нагоди 60-річчя нашої обласної україномовної га- зети «Донеччина», колишній колега Анатолій Єременко двотомник Володимира Винниченка подарував зі словами: «За зберігання книжки цього автора колись садовили до в’язниці!».…
Думки
Роберт Стівенсон,письменник:”Світ нудний для нудних людей”
***
Народна мудрість:”Вони не дають нам жити-ми не дамо їм панувати”
***
Ігор Зоц,журналіст:”Розсипана нація українська-хто нас позбирає як не ми самі”
***
Народна мудрість:”Якщо вам довго не телефонують родичі або друзі-значить у них усе добре”
***
Катерина Мотрич,письменниця,над домовиною Віктора Баранова,голови НСПУ(4.08.2014):”За його душу я спокійна”
***
Віктор Харламов,письменник:”Ми повинні знайти перемогу в наших душах”(22.07.2014)
***
У пошуках нової назви ненаписаної книги І.Зоца:Обжинки:фініш життя.Слід…
Нагорода львівському журналістові
Відомий журналіст Сергій Лащенко відзначений званням «Почесний краєзнавець Донеччини». Нагороду від правління Донецької обласної краєзнавчої організації та редакції газети «Часопис Донеччина» Сергію вручив голова Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валерій Романько. Ця подія відбулася 10 жовтня у конференц-залі Львівського Національного університету імені І.Я.Франка, де науковець та педагог зі Слов’янська виступав з лекцією перед студентами та викладачами філологічного факультету ЛНУ ім. Франка. Сергій Лащенко удостоєний цієї почесної нагороди за тісний зв’язок з краєзнавцями та журналістами Донеччини, за об’єктивні та актуальні статті про події в донецькому краї, які з’явилися у ЗМІ після його неодноразового перебування на Сході України.…
МОВНА МАГІЯ ПЕТРЕНКОВОГО «НЕБА»
Український народ має своїх представників, імена яких презентують нашу країну у світі, і вони є мірилом національної культури і духовності. Одним із них Михайло Миколайович Петренко, поет-романтик першої половини XIX ст., творчість якого донедавна була мало відомою широкому загалу читачів, хоча рядки його пісні «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» стали, без перебільшення, однією з візитних карток України. Немає сьогодні жодного українця, який би не знав проникливих рядків Петренкового «Неба» або «Недолі» — саме під такими назвами друкувався вірш поета.
Наслідуючи найкращі традиції українського романтизму, Михайло Петренко в першій частині триптиха «Небо» передає глибину душевного болю ліричного героя, збентеженого пошуками себе, майстерно використавши цілим арсеналом виражальних засобів української мови.…