В кінці березня на Будинку письменників у Харкові було відкрито меморіальну дошку харківським письменникам – лауреатам Національної премії України імені Т.Г. Шевченка: Костю Гордієнку, Степану Сапеляку, Юрію Шевельову. У її відкритті взяли участь провідні науковці, письменники, журналісти, громадські діячі. Почесне право відкрити дошку надано голові НСПУ Михайлу Сидоржевському та автору проекту, громадському діячу Миколі Шакіну. Освятив дошку митрополит Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви Ігор(Ісіченко).
Троє письменників, яким відкрита меморіальна дошка– це обличчя Харківщини.…
Красноармійськ сьогодні:«Дави його, дави «бандеру».
Яких лише погроз не чули українці на Донбасі. Ні не в окупованій його частині, а на підконтрольній Україні. Вишиванкою задушити, постріляти разом з усією родиною, пропонували прибратися з Донеччини по-добру по-здорову. Шиплять, звідусіль, брутальними словами покривають, російським матюччям.
Йду одного разу спорожнілою вулицею, неподалік зупинився автомобіль, з нього вийшов пасажир і гучно говорить водію: «Дави його, дави «бандеру». Я швидко зіскочив на узбіччя дороги, автомобіль проїхав поруч. «Невдалий жарт», – подумав я й пішов до пасажира.…
Життя як воно є: розпутнє і грішне в не нашому Донецьку
Про любов з першого погляду в Донецьку розповіла Машуня, давня приятелька – стоматологиня, яка поривалася була виїхати з рідного міста, але так і не наважилася кинути стареньких батьків. Та і син до роботи в Одесі так і не притулився, повернувся в Донецьк, одружився – живуть. А тут, після тривалого періоду безгрошів’я в стоматології почали регулярно платити аж 13 тисяч російських рублів на місяць. Ну і від пацієнтів щось перепадає…
А ще в Машуні є колежанки на роботі – Малишевська і Коротач, незаміжні ,і мабуть у свої далеко за сорок – без особливих шансів на зміну сімейного становища.…
Уклін видатному земляку: на Донеччині закладена Алея Олекси Тихого.
У День Довкілля в селищі Олексієво-Дружківка на Донеччині була закладена Алея Олекси Тихого.
Ініціатором виступило ГО «Товариство Олекси Тихого» і один із фундаторів організації – місцевий депутат і підприємець Євген Шаповалов.
Підтримали ідею особистою участю у висадці дерев голова Донецької ОДА Павло Жебрівський і мери міст Костянтинівки, Дружківки, Краматорська і Слов’янська.
Під час короткого мітингу перед початком роботи голова ОДА оголосив про створення меморіального «Проспекту Олекси Тихого»: вулиці міст Костянтинівки, Дружківки, Краматорська і Слов’янська, по яких проходить траса Костянтинівка – Слов’янськ, носитимуть ім’я Олекси Тихого.…
Газета “Донеччина” від 15 квітня 2016 р. № 14 (15905)
«Ніде дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так виразно і сонячно, як він відбився на піснях українських», – писав у своїй праці «Мальовнича Україна» німецький поет Ф. Боденштедт.
Для моїх дітей і внуків мова мого народу асоціюється з рідною домівкою. У нашому помешканні на Донеччині завжди лунала українська мова, співали українські пісні, з покоління в покоління дотримувались українських традицій, передавали і зберігали вишиті рушники, портрет Т.…
Газета “Донеччина” від 8 квітня 2016 р. № 13 (15904)
Я трішки не встиг з доставкою свіжих номерів «Донеччини» до 80-річного ювілею поета Івана Ткаченка, який проживає на Київщині. Але Іван Несторович вибачив мені запізнення, і поговорили ми з ним на славу.
Таращанський пенсіонер і поет від Бога трепетно бере до рук газету, яка йому дорога подвійно. Адже народився він 80 років тому в Макіївці. І було у нього в запасі п’ять років мирних. Запам’ятав, що мама вишивала йому щось, а маленький Іванко бавився поряд:
Наче марево, серцю миле, Залишилося з того дня: Вишивала щось дуже біле,
Я ж підстрибував, мов козеня…
Це про Макіївку.…
Щоб небо залишалось мирним
З перших днів і місяців заснування військової частини 3035 Національної гвардії України на теренах Слов’янського краю, одним з найбільш важливих питань, крім військових, стало питання поширення позитивної інформації про військовослужбовців, які проходять тут військову службу , військову частину, її завдання та перспективи розвитку, покращення комунікації з місцевим населенням. Особливим пріоритетом в цій роботі була і є взаємодія з молоддю Слов’янська. Використовуючи різні методи і форми, від живого людського спілкування до спільних концертів, від відвідування воїнами шкіл, участі у військово-патріотичному вихованні до такого відвідування дитячих будинків – сиротинців, надання практичної допомоги багатодітним сімям, що постраждали від російської агресії, військова частина постійно розширює діапазон такої взаємодії.…
Редактори и журналісти “Донеччини” захищали Вітчизну
Є в історії нашої газети «Донеччина» і військова сторінка-у свій час у редакції працювали редакторами і журналістами не тільки учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни , зокрема Анатолій Чумак ,Олександр Заярний , Григорій Журавка ,Марк Лангман , – долучилися до плеяди мужніх і учасники АТО.
Серед них – . Віктор Масловський , який у часи перебудови прийшов до «Радянської Донеччини» і відпрацював з нами кілька років кореспондентом .Стосунків з газетою не поривав – особливо приємно було приймати від колеги вітання пять років тому , коли Віктор працював у Державній податковій адміністрації Донецької області.Згодом…
Із Заходу – на Схід
Друга половина лютого та перша – березня 2016 року для мешканців Сходу України були багатими на події.За підтримки департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації в рамках проекту братання «Із Заходу – на Схід» під гаслом: «Ми змінюємо Україну на краще» відбулися два літературно- мистецькі альянси: «Стрітення» та «Шевченківські вечори».
На Слобожанщину приїздили сучасні українські поети та письменники Галичини: Зеновій Филипчук, Осмир, Любов Пікас, Іван Гентош, Любов Долик, Віра Олеш, вокальне тріо «Крайня хата» та Академічний інструментальний ансамбль «Високий замок» Львівська обласна філармонія (м.…
Окупована Донеччина: що попереду?
Побачене, почуте і пережите за останні два роки склалося в роздуми, якими хочу поділитися з земляками.
Дорогі мої співвітчизники! Ось вже два роки як ви живете на «звільненій» (напевно, від «хохлів» території), відчуваючи труднощі і незручності. Знову, як в минулі післявоєнні роки стає популярним гасло – «Аби не було війни», з додаванням при цьому: «Добре, що вже менше стріляють».
Наразі чергове «перемир’я». Як живемо, на що сподіваємося? З нашої «звільненої» території як і раніше відвозять обладнання наших промислових підприємств.…