Ідея створення музею освіти міста Горлівка виникла багато років тому, неодноразові спроби зібрати матеріал для нього, на жаль, довгий час не були втілені в життя. Нарешті, зібравши ідеї ініціаторів, небайдужих, творчих людей та ветеранів педагогічної праці Горлівки, залучившись підтримкою Горлівського міського голови Євгена Клепа та департаменту освіти, молоді та спорту, вдалось відкрити музей освіти. Серед багатьох музеїв міста музей освіти стане справжньою «родзинкою», бо це перший та єдиний музей освіти в Донецькій області.…

Розгорнеться незабаром По всій Україні Рух вкраїнського народу! І тоді загинуть Ті прокляті нелюди, Що народ морили, Що життя нам не давали, Правдоньку ганьбили… (витяг з самвидавівського журналу, про який піде розмова)   Зустріч зі «смертником» Неймовірно, але факт: ці рядки закличного вірша «До тебе звертаюсь, народе!» написані дев’ятнадцятилітнім юнаком із глухого донецького хутору Сухий Яр Олександром Лихом у сталінському голодному і холодному 1948 році. І не лише писані, а й вміщені у рукописному журналі «Голос народу» – чи не першому «самвидаві» не тільки в УРСР, а й у Союзі.…

Вражаюча цифра і не менш захоплююча художня виставка під такою назвою відкрилася у грудні. Її автор – 90-річний ювіляр Андрій Василенко – єдиний художник-фронтовик Донецька, член Національної спілки художників України та Міжнародного товариства письменників і художників.   Виставка довжиною у життя У свій День народження Андрій Степанович презентував донецькому глядачу картини різних періодів творчості, розмістивши їх у трьох виставкових залах Дому художників. З раннього періоду представлені сімейні портрети, період Великої Вітчизняної війни, повоєнний період і час незалежності держави – це портрети військових товаришів, захисників Батьківщини; пам’ятні місця та меморіали Великої Вітчизняної війни різних держав Європи; портрети відомих політичних, громадських, культурних, спортивних діячів; пейзажі та архітектурні пам’ятки Донбасу різних часів; низка полотен, присвячених Середній Азії тощо.…

Мій рідний край, донецький край, Широкий степ — моя свободо! У дикім полі, сонце, грай, І весняну даруй погоду! Нехай гримлять сильніше грози, Нехай на землю ллють дощі! Не розплетуться буйні лози Твоєї чистої душі! (З вірша переможниці конкурсу Наталії Пархоменко)   Минув 2012 рік — ювілейний, 80-й, рік від дня утворення Донецької області. Чи розуміють хлопчики і дівчатка, яким пощастило народитися і жити в Донбасі, важливість і значимість цієї дати для рідного краю?…

Життя і творчість видатного мислителя, оригінального письменника і талановитого педагога-просвітителя Григорія Сковороди ввійшли безсмертною сторінкою в історію вітчизняної культури. Високо оцінюючи його діяльність на громадській ниві, Іван Франко писав: «Григорій Сковорода – поява вельми помітна в історії розвою українського народу, мабуть, чи не найпомітніша з усіх духовних наших діячів ХVІІІ століття».   Філософія Сковороди складна і глибинна. У роздумах на самоті, у бесідах з людьми він шукав відповіді на віковічні питання про Бога, про життя і смерть, про щастя, про добро і зло.…

Дмитро Дмитрович Білий, доктор історичних наук, професор кафедри українознавства – особистість у Донецькому юридичному інституті знана і впізнавана. Для кожного, кому пощастило слухати його лекції, дискутувати на його семінарських заняттях, ім’я Дмитра Білого завжди асоціювалося з надзвичайною науковою та педагогічною компетентністю, ерудованістю, інтелігентністю, людяністю. Напевно, жодна зі знакових подій сьогодення інституту не минала без його якнайдіяльнішої участі. Але знають Дмитра Дмитровича не лише в інституті – і, до того ж, знають завдяки найрізноманітнішим, інколи несподіваним його іпостасям, що в дивовижний спосіб поєдналися в цій непересічній особистості.…

У “Донеччині” за 20 листопада ц.р. вміщені дві великі статті про українську мову. На першій сторінці ми бачимо звіт про обласну науково-практичну конференцію на тему “Мова — глибина тисячоліть” (автори Л.Чернікова, Т.Харахоріна) з докладним переліком усіх виступаючих та без жодного аналізу реального становища української мови на Донеччині. Коли читала цю офіційну доповідь, так і хотілося запитати високих промовців: “Чи доводилось їм особисто спілкуватись із діточками українською у так званих “українських групах” дитячих садків?”…