Наталія Хаткіна: про неї пам’ятатимуть

Рідко хто навіть із відомих літераторів удостоювався честі при вступі до Спілки письменників отримати рекомендацію поета, відомого всьому світові. Наша землячка Наталія Хаткіна – одна з таких щасливчиків. Їй дав рекомендацію сам Євген Євтушенко, коли познайомився з віршами молодої донецької поетеси. Було це близько тридцяти років тому. Відтоді вийшло п’ять поетичних збірок Н.Хаткіної та кілька книжок прози, з’явилися чергові публікації в газетах та журналах, її творчість здобула визнання багатьох вдячних читачів, особливо дітей, для яких так любила писати Наталія Вікторівна.…

Жива душа української пісні

Відтоді, як у наших благодатних степах оселилися запорожці, живе і не вмирає українська народна пісня. Поступово обживалися козацькі слободи: Іванівка, Гаврилівка, Слов’янка, Олексіївка чи Андріївка… З часом вони утворили села Тарасівку, Федорівське, Антонівське, Новопідгородне, Слов’янку, Петропавлівку, Муравку (останні названі три села Красноармійського району) і т.д. Після зруйнування матінки-Січі в наших краях розпочалося будівництво міста Павловська. Через несприятливі повені його перенесли на інше місце, а у нас лишилися села Новопавлівка та Підгородня.…

Біль душі і стомлених сердець

«Що є добрим і що поганим, хто є ворогом і хто своїм, яким було минуле, яким є сьогодення, яким буде майбутнє – все це визначає суспільство, а не провідна ідеологія». Кирило ГАЛУШКО, «Український націоналізм: лікнеп для росіян».   У ХХ ст. українська нація пройшла крізь справжні пекельні чистилища. Світові і громадянські війни, поразки визвольних змагань, терор і геноцид завдали нації непоправних втрат. Вона стала майже не здатною до самостійних дій, до будь-якого організованого національного життя.…

Василь Стус:«Аби, померлий, я воскрес і пробудився жити знову»

Із 3-4-м вересня назавжди пов’язана сумнозвісна подія – смерть Василя Стуса. Згадуючи цю дату, попри все хочеться говорити про свято Життя, адже цьогоріч виповнилося 25 років із дня виходу у світ його вершинної у творчому доробкові книги – збірки «Палімпсести», сама назва якої символізує незнищенність мистецького слова. Палімпсестами, як відомо, у давнину називали пергамент, на якому стертий первісний текст не зникав, а прочитувався під новим текстом. Цією назвою об’єднано все створенне поетом у неволі, під час перебування у Мордовії, із вкрапленнями більш ранніх поезій.…

“Донеччину” підняли на найвищу точку України

Ми, донбасівці, у своїй більшості шахтарі, не звикли вгору. Нам зручніше вниз. Але ми, разом з “Донеччиною”, з гідністю подолали той брензберг (гірнича виробка, яка йде угору) на славу Україні. Сходження такої складності для нашого віку важке. Вже були думки покинути, але після невеличкого відпочинку знову вперед. Коли розгорнув на вершині “Донеччину”, то вона була мокра від поту. теж працювала. Ми підняли нашу газету на найвищу точку України напередодні 20-ї річниці незалежності.…

Іван Дзюба: зі словом у душі та істиною в серці

Іван Дзюба… Це ім’я сьогодні ані в Україні, ані в інших країнах слов’янського і неслов’янського світу не вимагає додаткових уточнень і пояснень. Воно мотивоване, самодостатнє й упізнаване кожним, хто через своє, власне, ріднонаціональне пізнає інших, оцінює і встановлює статус свого народу, своєї культури у співколі цивілізованих націй і народностей, хто не може бути байдужим до рідно материнських джерел. Моє знайомство з Майстром (не випадково пишу з великої літери, бо Іван Дзюба належить до велично-величавих майстрів) розпочалося в сімдесяті роки минулого століття.…

Погляд з 20-річної висоти: що трапилося у серпні 1991 року?

Вже вкотре перечитую свої публікації 20-річної давнини, аналізую події тієї пори і знову роблю висновок, що День Незалежності України треба святкувати не 24 серпня, а 1 грудня Що трапилося у серпні 1991 року? Купка престарілих можновладців – членів ЦК КПРС, наляканих можливістю втратити владу в оновленому за сценарієм генсека і президента М.Горбачова Союзі, нейтралізували його, утворили Державний комітет надзвичайного стану (російською – ГКЧП) і спробували зберегти статус-кво. Не вийшло. Президент РСФСР Б.Єльцин…

Віктор Логачов: любити людину – великий талант

Віктор ЛОГАЧОВ народився 1 серпня 1941 року на хуторі Карла Маркса Новотиторовського (нині Динського) району на Кубані. Після служби в армії працював у газетах Маріуполя та Донецька, у видавництві «Донбас». Закінчив Московський поліграфічний інституту, за фахом – редактор художньої літератури. З 1989 року – редактор журналу «Донбас». Автор книг «Не за тридевять земель», «Как по речке, по реке», «Пред светлым домом», «Излуки», «Откровения после полуночи», «В полдень на Белых прудах», «Правы и виноваты», «Взято из жизни» та інших.…

Свідки козаччини

    Виблискує банями залита сонцем старовинна Свято-Покровська церква. Здалеку видно ті виблиски, за два-три десятки кілометрів. А за церквою, в садках, ховається давнє козацьке село Гришине   В описі до межової карти кінця XVIII ст. значиться, що жили в селі «однодворці запорозького звання», тобто не покріпачені нащадки запорозьких козаків — вільні хлібороби. От і церкву свою на честь захисниці козацтва Покрова Пресвятої Богородиці нарекли, й ікони запорозькі до неї позвозили. Більше ста років проходили там служби Божі, більше ста років служила вона надійним пристанищем людським душам.…

«Сто серць, як сто палахкотінь»

… Сто п’ятдесят років тому царизм знищив останню козацьку Січ, останній спомин про колишню нашу державність. Навіть заборонив вживати слова «січ», «козак», «гетьман» тощо В попередньому дослідженні творчості Василя Стуса під час читань минулого року я назвав майстра пера поетом-громадянином, поетом-факелом, поетом-совістю, поетом-лицарем. За час, що сплинув, неодноразово переконався, що все це вірно. Але варто додати ще декілька позитивних символів, хоча я дотримуюсь тієї думки, що визначити кількома символами значимість творчості Василя Стуса неможливо.…
Донеччина © 2016 Frontier Theme