Іван Дзюба: безкомпромісний герой з Донбасу

Сьогодні уродженець села Миколаївка Волноваського району, літературознавець і громадський діяч, академік НАНУ і екс-міністр культури, Герой України Іван Михайлович ДЗЮБА відзначає свій 80-й день народження Наша газета впродовж багатьох років має честь друкувати матеріали про нашого земляка. Зокрема, розлоге інтерв’ю з ним публіциста Віталія Авліцова з’являлося в газеті з продовженням у кількох номерах і читалося немов на одному подиху. Друкували ми й уривки зі спогадів Івана Михайловича, де він тепло згадує покоління наших попередників із “Радянської Донеччини”, своїх колег-письменників.…

Влада журналістів не поважає

У Слов’янську, і не тільки, на минулому тижні вшановували пам’ять журналіста І.О. Александрова, який загинув 10 років тому внаслідок нападу двох найманців. Вранці 3 липня 2001 року вони в коридорі підстерегли Ігоря Александрова, який прийшов на роботу в свою ІРТК “ТОР”, і так побили його бейсбольними битами, що він, не приходячи до тями, помер у лікарні 7 липня. На похорони зібралося кілька тисяч слов’янців, які постійно дивилися передачі Ігоря Александрова “Без ретуші” й сподівалися, що вони наблизять час торжества справедливості та демократії.…

Олександр Клімов — справжній актор донецького театру

Справжній актор – це, поза сумнівом, особа, визначена Богом. Олександр Клімов – соліст Донецького національного академічного театру опери та балету – відпрацював тут вже 20 театральних сезонів. Красою творчого життя насолодився досить зрілою людиною, закінчивши ПТУ і відпрацювавши якийсь час у Маріуполі спочатку помічником машиніста, а потім й машиністом тепловоза. Звичайно, були сумніви (та ще які!), коли, почувши його голос, професіонали порадили вступити до Донецької консерваторії (нині музична академія). Батько Олександра Гавриловича родом із села, тому, вийшовши на пенсію, його батьки (володарі чудових по силі і тембру звучання голосів), перебралися туди жити.…

Олена Теліга: з Україною в серці

21 липня виповнилося 105 років від дня народження великої патріотки України, талановитої поетеси Олени Теліги. Довгий час ім’я Олени Теліги замовчувалося, бо для більшовицької влади вона була ворогом. Воно повернулося до нас разом із незалежністю, яку патріотка так героїчно виборювала і за яку віддала своє молоде життя. Народилася вона в 1906 р. в сім’ї українця Івана Шовгенова, відомого інженера-гідротехніка, сім’я якого перебувала на той час у Підмосков’ї. У п’ятирічному віці Оленка разом із сім’єю переїжджає до Петербурга за новим місцем роботи батька.…

У Красноармійську згадали письменника-земляка Саву Божка

Навесні у Красноармійську та на Межівщині відзначили 110-ту річницю від дня народження Сави Божка, якого вважають своїм у двох сусідніх областях Про трагічну долю цього талановитого українського письменника наша газета розповідала неодноразово. Власне, зі статей донбасівців Вадима Олефіренка, Олександра Винниченка, Юрія Доценка, межівчанина Михайла Пудли, які перші розвідки про С.Божка надрукували ще на початку дев’яностих років, і розпочалося його повернення в літературу сучасної України. Сьогодні ж про письменника написано стільки, що виданий Межівською централізованою бібліотечною системою (директорка Лідія Давиденко) каталог до ювілею вимагає змістовного доповнення.…

Що буде у Красноармійську : Ейфелева вежа чи пам’ятник Кобзарю?

У Красноармійську розгорілася «війна пам’ятників». Міська влада вирішила встановити на центральній площі зменшену копію Ейфелевої вежі. Споруда з’явиться наприкінці літа. Група городян виступила проти такої ініціативи. Противники встановлення вежі стверджують, що таким чином влада збирається «посунути» пам’ятник Тарасу Шевченку. Рішення про встановлення пам’ятника Кобзарю міська рада прийняла ще в 2006-му. Тоді на центральній площі з’явився камінь на місці спорудження майбутнього монументу. Самої скульптури досі немає. Міський голова Красноармійська Андрій Ляшенко запевняє, що Тараса Шевченка не чіпатимуть.…

Сонячні кола Анатолія Гливи

Своє перше десятиліття Анатолій Глива мав відзначити 23 червня 1941 р. Не вдалося. І свято, і мрії зруйнували фашисти. Вранці 22 червня вони бомбили не лише Київ, а й Васильків, де жила сім’я Гливи. Отримало удар в числі перших містечко тому, що поруч знаходився аеродром протиповітряної оборони столиці Радянської України. Пам’ять хлопця назавжди зберегла чорний дим пожеж, перші жертви війни. І через шість десятиліть він напише вірш «22 июня», в якому є такі рядки: Вспоминается мне сорок первый – Этот черный, в пожарищах год… Рана вечная – двадцать второе, Васильковский тревожный рассвет.…

В.П. Замковий і краєзнавство Донеччини

Обласну науково-практичну конференцію на таку тему провели обласна організація Національної спілки краєзнавців України та Артемівський краєзнавчий музей. Приурочена вона до 100-річчя від дня народження Почесного члена Всеукраїнської спілки краєзнавців, письменника, педагога Валентина Полікарповича Замкового (1911-2003). Неоціненним є внесок артемівського краєзнавця В.П. Замкового у справу вивчення історії та культури рідного краю. З-під його пера вийшли сотні публіцистичних статей в газетах та журналах, десятки нарисів про відомих людей донецького краю, чимало дописів підготував він для «Української літературної енциклопедії» та «Географічної енциклопедії України».…

Журналістські здобутки Валерія Романька

Ми, колеги В.І. Романька по Слов’янському педагогічному університету, дивуємося: як може одна людина стільки зробити: і в краєзнавстві, і в науково-педагогічній справі, на письменницькій ниві… Це рідкісний випадок, коли одна людина є членом трьох національних спілок України: письменників, краєзнавців, журналістів. Дещо детальніше мені хотілося б сказати про свого старшого колегу як журналіста. Перша публікація Валерія Івановича з’явилася понад 40 років тому: у травні 1969 року він, випускник Гродівської школи, що у Красноармійському районі, у місцевій газеті «Маяк» надрукував свій перший газетний матеріал під назвою «Не забудемо школу».…

Педагогіка – не наука. Педагогіка – це філософія.

Минув ще один навчальний рік, відлунали останні дзвоники, відступили передекзаменаційні хвилювання учнів і вчителів (невідомо, хто хвилювався більше). Хто куди розлетілися випускники, обіцяючи навідуватися до школи. Сумно дивлюся їм вслід. З кимось із них я буду зустрічатися чи не щодня, з іншими, може, не зустрінуся більше ніколи. Який багаж знань і досвіду вони винесли зі школи. Як зробити, щоб випускники наступного року мали їх ще більше? Чи вийдуть з них люди?…
Донеччина © 2016 Frontier Theme