«Українська ДонбасіЯ» Уривки з майбутньої книги. Українські сліди на окупованій наразі частині Донеччини – це не тільки пам’ятники Тарасові Шевченку, Іванові Франку та Богданові Хмельницькому, фантастичні мозаїки Алли Горської на кількох будинках в центрі Донецька, це насамперед люди, які останніми роками робили наш край невід’ємною і природньою складовою України. Власне таким він і є завдяки багатьом моїм землякам, які вимушено виїхали з окупованих територій чи мужньо і непомітно для ворожих очей тримають там українське небо.…

Голодаючим Поволжя в 1922 р. допомогав не тільки Донбас і вся молода республіка, а й трудящі Європи, оскільки уряд Російської Федерації не приховував біди, заохочував добродійність. У 1932–1933 рр. про голод в Україні мало хто знав, бо сталінський режим не просто приховував цей факт, а й свідомо погіршував ситуацію, вигрібаючи в українців не тільки зерно, а й інші продукти харчування. Приречені на голодну смерть були цілі райони. Наслідок цього геноциду – від 7 до 10 мільйонів загиблих українців.…

ЄРМАКОВУ Ларису можна сміливо називати літописцем Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса, який створив у Горлівці Олег Федоров у 2002 році. В оргкомітеті цієї громадської організації Лариса виявилася єдиним фахівцем – філологом серед юристів, інженерів і журналіста. Та якщо наприклад мені доводилося в своїй газеті виступати на різні теми і виконувати редакторські функції, то для Лариси Іванівни стусознавство стало головним покликанням. З приємністю згадую півтора десятиліття спільної роботи, адже йдеться про десятки проведених у Києві, Донецьку й Горлівці різноманітних заходів, які ініціював Олег Федоров.…

Ми вступили у третє століття від дня народження Михайла Петренка (1817- 1862), українського поета-романтика, автора слів поетичного твору, який став відомою піснею «Дивлюсь я на небо…». Саме пісня й зберегла ім’я її творця, яке на деякий час загубилося в історії. Чимало заходів, присвячених популяризації творчості М. Петренка, вшанування його імені провели слов’янці. Кульмінаційними стали ювілейні роки – 2012 та 2017-й. Однією із форм вшанування земляка є З а г а л ь н о с л о б о ж а н с ь к а л і т е р а т у р н о – м и с т е ц ь к а премія, яка започаткована Слов’янською міською краєзнавчою організацією з 2012 року й стала традиційною.…

Відповідаючи на моє запитання про те, чи є якась логіка в розвитку українського суспільства, Дзюба написав: «Колись класик говорив, що результат людських дій завжди виходить не таким, на який люди сподіваються (мався на увазі суспільний результат суспільних дій). Зрештою, це відома істина, підтверджена всіма революціями в світі. І все-таки якась логіка мабуть є. Вона в тому, що суспільна людина дедалі менше згоджується терпіти насильство, і тому перемога насильства й зла не буває довговічною.…

Ярослав Гомза із Очеретиного Ясинуватського району – з когорти незламних, про таких як він не те, що книжки писати – фільми треба знімати: героїко-пригодницькі. Уродженець Львівщини, підлітком був вивезений в Німеччину на примусові роботи під час війни, а по її закінченні 17-річним потрапив під військовий трибунал радянських визволителів і був засуджений на 10 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах. «Антирадянською діяльністю» вважалося розповсюдження юнаком української преси та книжок серед остарбайтерів – українців.…

Українські сліди на окупованій наразі частині Донеччини – це не тільки пам’ятники Тарасові Шевченку, Іванові Франку та Богданові Хмельницькому, фантастичні мозаїки Алли Горської на кількох будинках в центрі Донецька, це насамперед люди, які останніми роками робили наш край невід’ємною і природньою складовою України. Власне таким він і є завдяки багатьом моїм землякам, які вимушено виїхали з окупованих територій чи мужньо і непомітно для ворожих очей тримають там українське небо. У цих нотатках – спроба згадати донецьких, з якими зводила доля останні тридцять років, і які для мене увиразнюють українське коріння краю.…

Правда по-краматорськи. Маркером на об’єктивність місцевих газет стало висвітлення ними відзначення 5 липня Дня звільнення Краматорська і Слов’янська від проросійських терористів. У Краматорську зокрема відбулася велелюдна Патріотична хода з участю міського голови, представників обласної влади, командування ООС і власне самих містян. Так от «Вісті Донбасу» (12.07.) присвятили події кілька шпальт під рубрикою «Найважливіше свято сьогодення», незалежний «Технополис» (11.07.) розмістив дві інформації зі знімком, а «Краматорская правда» – реформоване видання, яке пов’язують з міськрадою, що й досі базується в приміщенні міської влади не написала про День звільнення жодного рядка.…

Паркани в Краматорську розфарбовує всесвітньо відомий закарпатський різьбяр Міклош Штець. Пензлями і різнокольоровими фарбами він разом з місцевими художниками перетворює сірий паркан фільтрувальної станції на витвір мистецтва. Малює він в унікальній і неповторній манері самобутньої художниці Марії Примаченко. Дивовижні птахи з багатим барвистим оперенням, чарівні істоти, повз яких не пройдеш, не помітивши, – все це підготовка до чергового фестивалю аматорського мистецтва імені Марії Примаченко. Творчість Міклоша Штеця заслуговує на повагу не тільки тому, що йому підкорюються і дерево, і камінь.…